Чорний довгоносик

Чорний довгоносик
Чорний довгоносик
Чорний довгоносик
Чорний довгоносик
Чорний довгоносик
Чорний довгоносик
Офіційна назва: 
Чорний довгоносик
Назва російською мовою: 
Черный долгоносик.
Назва латиною: 
Psalidium maxillosum.
Зовнішній вигляд: 

Жук розміром 6 - 10 мм, блискучочорний, зверху без опушення, знизу вкритий легким сіруватим пушком; передньоспинка по боках і надкрила заокруглені, опуклі, у крапчастих борозенках, зрослися по шву; крил немає. Головотрубка коротка, широка. Яйце розміром 1 мм, овальне, біле. Личинка – 12 - 16 мм, слабко вигнута, світложовта, верхні щелепи темнокоричневі; грудний щит широкий, блідозабарвлений, анальний сегмент з 12 довгими жорсткими щетинками. Лялечка 7 - 10 мм, спочатку біла, пе
ред перетворенням на жука – бура; передньоспинка слабко опукла, вершинний сегмент закінчується двома спрямованими назад шилоподібними відростками.

Розвиток: 

Зимують жуки нового покоління, а також жуки, що залишаються на другу зимівлю, й личинки, що не завершили розвиток до осені, у ґрунті на глибині 20 - 40 см. Вихід одиничних жуків розпочинається у квітні за температури 7 - 9 °С, масовий вихід і розселення їх – після прогрівання ґрунту до 12 °С.
Жуки ведуть прихований спосіб життя, знаходячись поблизу кормових рослин. Вночі та в прохолодну погоду зариваються у поверхневий шар ґрунту. Живляться молодими листками, пагонами, іноді генеративними органами. Живуть два сезони. Розмножуються партеногенетично. Яйця відкладають у ґрунт на глибину 3 - 5 см. Період відкладання яєць розтягнутий – з кінця квітня по серпень. Середня плодючість у перший і другий роки життя становить 60 - 70 яєць, максимально – до 300. Ембріональний розвиток триває 28 - 45 діб. Відроджені личинки розвиваються на корінні буряків та інших рослин, досягаючи до осені ІІІ - IV віків. Розвиток IV і V віків завершується у липні – серпні другого року життя. Заляльковуються в ґрунтових колисочках. Через 25 - 30 діб утворюються жуки, які в основній масі залишаються в ґрунті до весни наступного року. Восени в теплу погоду і за достатнього зволоження спостерігаються випадки виходу жуків на поверхню. Однак з настанням холодів вони зариваються в ґрунт на глибину до 10 - 20 см. Генерація дворічна.

Пошкоджують: 

Поліфаг. Живиться на 130 видах рослин, що належать до 33 родин. Пошкоджує буряк, однорічні й багаторічні бобові, соняшник, капусту, коноплі, суниці та інші культури. На сходах жуки об’їдають сім’ядолі й молоде листя. Личинки перегризають дрібні корінчики і завдають ран коренеплодам.

 
Природні вороги: 
Чисельність шкідника знижують туруни, жук-карапузик, мертвоїди, мурахи, хижі кліщі. Також живляться ними шпаки, галки, сороки, ворони, граки, сойки, чайки та ін. У черевці жука паразитує личинка мухитахіни – Graphogaster maculatus Bel.
Поріг шкідливості: 

Економічний поріг шкодочинності становить 0,2 - 0,4 жука/м2.

Поширення: 

Поширений у Степу і південних районах Лісостепу.

Заходи захисту: 

Дотримання просторової ізоляції, знищення бур'янів, розміщення посівів буряків не ближче ніж за 500 м від бурячищ двох минулих років. Передпосівна обробка насіння інсектицидами.

Перелік стійких сортів

малина

Суниця садова

Рекомендовані препарати