Довгоносик шавлієвий

имує в стадії яйця, відкладеного на рослину, і жука в поверхневому шарі ґрунту на плантаціях шавлії, що переходять на другий рік вегетації. Відродження личинок відбувається наприкінці лютого, у березні й квітні. Вони проникають у нижню частину черешків листя, покривні тканини кореневої шийки, бруньки та відростаючі пагони. В останньому віці скупчуються в центральній частині кореневої шийки, де виїдають овальні й круглі отвори діаметром 7 - 10 мм. Сильно ушкоджені рослини гинуть, слабко ушкоджені відстають у рості й розвитку. Маса суцвіть на таких рослинах знижується на 25 - 32 %.
У своєму розвитку личинки проходять три віки. Завершивши живлення, вони переходять у ґрунт і поблизу кореневої шийки заляльковуються в земляних коконах.
Вихід жуків розпочинається в квітні і триває до кінця липня. Жуки активно додатково живляться впродовж перших 10 діб, вигризаючи в листі отвори розміром від 2 до 6 мм. Через 15 діб після виходу вони ховаються під грудочками, рослинними рештками і впадають у стан літньої діапаузи, яка триває до вересня.
У другій половині вересня жуки виходять зі стану спокою, переповзають і перелітають на посіви шавлії першого року вегетації, заселяючи передусім краї полів. У жовтні міграція посилюється і закінчується в листопаді. На заселених плантаціях жуки відновлюють живлення. Самки відкладають яйця групами по 2, іноді по 5 - 6, на нижню частину черешків листя та в ділянці кореневої шийки, приклеюючи їх до рослини. У жовтні – грудні самки можуть відкладати до 130 - 340 яєць, навесні після перезимівлі та деякого додаткового живлення – до 100 яєць. Розвивається одна генерація за рік.