Казарка

Зимують личинки в ґрунті й статевонезрілі жуки в тріщинах кори та під опалим листям. Навесні, на початку набрякання бруньок, за середньодобової температури 6 - 8 °С жуки піднімаються в крону дерев і розпочинають живлення. Вихід жуків із місць зимівлі закінчується до початку цвітіння яблуні. Через 6 - 8 діб після цвітіння жуки спарюються і починають відкладання яєць. Самка вигризає в зав’язі плода ямку завглибшки 2 - 3 мм і відкладає на її дно яйце, прикриваючи його недогризками та екскрементами. Поряд з яйцевою камерою вигризає другу камеру і завдає поверхневих пошкоджень шкірочці, вносячи при цьому в м’якуш плода збудника плодової гнилі (Monilia fructigena). Крім того, після відкладання яєць самка підгризає плодоніжку, що прискорює обпадання плода. Тривалість життя жуків – 60 - 80 діб. Плодючість самки – до 200 яєць.
Відкладання яєць шкідником закінчується в Криму в другій половині червня, у Лісостепу – наприкінці липня. Через 8 - 9 діб з яєць відроджуються личинки, які живляться гниючим м’якушем плода. Якщо плід не загнив, личинка гине, а на місці відкладання яйця і надгризах утворюються пробкові бородавки. Живлення личинки триває 25 - 36 діб, після чого вона залишає плід і переходить у ґрунт на глибину 8 - 16 см, де і личинок, які розвивалися в плодах яблуні, заляльковується до 50 %, а із числа личинок, що розвивалися в плодах сливи, – понад 80 %. Личинки, що залялькувалися, через 16 - 18 діб перетворюються на жуків, які виходять на поверхню і до пізньої осені живляться бруньками, плодами та молодими пагонами. З настанням холодів переходять у місця зимівлі. Личинки, які залишилися в ґрунті, впадають у діапаузу і заляльковуються у липні – серпні наступного року. Таким чином, одна частина особин казарки має однорічну, друга – дворічну генерацію.