квасолева зернівка

квасолева зернівка
Офіційна назва: 
квасолева зернівка
Назва латиною: 
Acanthosсelides obtectus.
Зовнішній вигляд: 

Жук розміром 2,8 – 3,5 мм, зверху вкритий сіруватими та жовтуватосірими волосками, що утворюють численні невиразні плями; пігідій жовточервоний, передньоспинка без зубчиків на боках, дещо дзвоноподібна, на внутрішньому краю знизу стегон задніх ніг по одному гострому зубцю і 2 – 3 подібні зубці за ними. Яйце розміром 0,5 – 0,7 мм, видовженоовальне, іноді ледь зігнуте, біле, матове. Личинка близько 4 мм, циліндрична, сильно зігнута, з довгими щетинками; личинки молодших віків — з трьома парами ніг, що зникають з наступними віками. Лялечка — 3 – 4 мм, жовтуватобіла.

Розвиток: 

Зимують усередині зерна в сховищах, у польових умовах — у падалиці, ґрунті, під рештками рослин. На складах швидко розмножуються в літній період і повільно — в інші періоди, особливо взимку. В теплих приміщеннях розмножується впродовж усього року, розвиваючись у 5 – 6 поколіннях, що накладаються одне на одне. У польових умовах квасолева зернівка розвивається в одному, на півдні України іноді буває факультативне друге покоління. Навесні жуки розлітаються з місць зимівлі на відстань до 3 км, живляться генеративними органами, пилком, пелюстками, квітами різних бобових рослин. На квасолі вони з’являються на початку утворення бобів, у масі — на початку дозрівання бобів. Жуки відкладають яйця на стулки бобів, у зморшки, тріщинки або ямки, вигризені самкою в спинному шві боба, значно рідше з інших його боків. Період відкладання яєць сягає 12 – 18 діб. Плодючість самок становить 50 – 60 яєць. Залежно від температури повітря розвиток ембріона в польових умовах триває 6 – 11 діб. Личинки відразу після виходу з яйця вгризаються в біб, потім у зерно. В літній період повний розвиток личинок завершується за 21 добу, лялечок — за 8 – 10 діб. Квасолева зернівка — термофільний вид з чітко вираженими потребами до підвищеної вологості повітря (75 – 90 %). Нижній температурний поріг розвитку +14 °С, верхній — +36,3 °С, оптимальна температура — 18,7 – 30,3 °С. Шкідник досить чутливий до низьких додатних температур і особливо до від’ємних температур повітря. Жуки, що знаходяться зовні зерна квасолі, під впливом температур 0 – 2 °С гинуть через 15 діб, при 4 °С — через 10, а при –12…–18 °С — через 1 – 2 доби. Від’ємна температура є лімітуючим фактором з обмеження розмноження квасолевої зернівки в районах, де такий режим у зерносховищах є звичайним у зимовий період. У складських приміщеннях півдня України вони здатні зимувати тільки в стадії жука в порівняно теплі зими, коли від’ємна температура в складах — явище короткочасне. В таких випадках після зимівлі жуки можуть заселяти посіви, а також залишатися в приміщенні, відкладаючи яйця на зерно. В одному зерні може знаходитись значна кількість личинок (до 18 і навіть до 30), знищуючи його майже повністю. Весь цикл розвитку зернівки відбувається в зерні, жуки з них виходять крізь округлі отвори. При збільшенні кількості отворів схожість зерна різко знижується. Жуки завдають шкоди частіше раннім посівам квасолі, на пізніх посівах спостерігається асинхронність у строках вильоту жуків і дозріванні бобів, тому такі посіви пошкоджуються слабко.

Пошкоджують: 

В Україні та Автономній Республіці Крим поширена в зоні вирощування квасолі окремими локальними осередками. Основними кормовими рослинами квасолевої зернівки є всі види квасолі: багатоквіткова, гостролиста, звичайна, золотиста, лимська та ін.; у зерносховищах може пошкоджувати горох. При штучному заселенні завдає шкоди насінню нуту, чини, кормових бобів та сої.

 
Природні вороги: 
Квасолеву зернівку заражає паразит з родини птеромалід — Diparmus laticeps Ashm.
Поріг шкідливості: 

1 екз/ м. кв.

Поширення: 

В Україні та Автономній Республіці Крим

Заходи захисту: 

Висівання насіння, вільного від квасолевої зернівки. Своєчасне і без втрат збирання бобів квасолі до їх розтріскування. Охолодження зерна згідно з інструкцією. Обприскування посівів інсектицидами на початку утворення бобів.

Шкідники та хвороби пасльонових культур: картоплі; помідорів; солодкого стручкового перцю, гострого перцю; баклажанів

Білокрилки

Список шкідників, хвороб, бур'янів групи

Білокрилки

Білокрилка тютюнова, Bemisia tabaci, білокрилка теплична, Trialeurodes vaporariorum

Опис

Білокрилки - головний збудник вірусів у гарбузових культур - це маленькі (2 мм) білі комахи з колючосисним ротовим апаратом. Вони паразитують групами на нижній поверхні листя, відкладають яйця, з яких

вилуплюються лялечки, які також висмоктують сік рослини з листків. Коли через надмірне використання пестицидів порушується природній біологічний контроль, часто трапляються нашестя шкідників, які призводять до в'янення листя та загибелі через стрес зневоднення.

Запобіжні заходи / інструменти

Контролюються перетинчастокрилими паразитоїдами, Encarsia spp, сонечками та дрібними оріусами.

Жовті клейкі пастки можна використовувати для моніторингу чисельності популяцій, але вони не можуть запобігти їх поширенню.

Частий моніторинг рослин.

Куративні пестициди

Порогу лікування не виявлено.

мінеральна олія, імідаклоприд, ацетаміприд, піметрозин