Листкова попелиця
Безкрила партеногенетична самка завдовжки 2,2 – 2,3 мм, лимонножовта, вусики більші за тіло; хвостик білий, трубочки циліндричні, довші від хвостика. Крилата самка завдовжки 2,4 мм, коричневосіра. Личинки зелені.
Зимують запліднені яйця на молодих пагонах смородини. Відродження личинок відбувається навесні, на початку розпускання перших листків. Личинки селяться на молодих листках з нижнього боку. Приблизно через два тижні вони перетворюються на партеногенетичних самокзасновниць. Розмножуються живородінням. Через 2 – 3 покоління, до часу закінчення приросту та огрубіння листків (найчастіше наприкінці червня — на початку липня) з’являються самкирозселювачки, які перелітають на рослини з родини губоцвітих, де, народжуючи живих личинок, продовжують свій розвиток до кінця літа.
Наприкінці серпня — у вересні самкистатеноски, що з’явилися, повертаються на смородину і відроджують личинок, які розвиваються в самців і самок. Запліднена самка відкладає 5 – 10 зимуючих яєць. Внаслідок живлення попелиць на верхньому боці пошкоджених листків утворюються вишневочервоні гали.
Крім описаних видів смородину і аґрус можуть пошкоджувати: велика смородинна попелиця — HyperomyzuslactucaeL., смородинна листкова попелиця — CryptomyzusgaleopsidisKalt., смородинна пагонова попелиця — AphisschneideriC. B. та ін.
Пошкоджує аґрус, чорну, червону, білу смородину, троянду.
до цвітіння – від 15 до 50 % заселення попелицями листкових і плодових бруньок; після збирання ягід – 3 - 5 колоній на 100 верхівкових пагонів
Трапляється повсюдно.
Ранньовесняна (до набубнявіння бруньок обробка овіцидами кущів смородини та аґрусу. Економічний поріг шкодочинності: до цвітіння – від 15 до 50 % заселення попелицями листкових і плодових бруньок; після збирання ягід – 3 - 5 колоній на 100 верхівкових пагонів. У разі перевищення ЕПШ – обприскування інсектицидами. При співвідношенні попелиць і хижаків 40...80 : 1 застосовувати афіциди недоцільно.
Перелік стійких сортів
Рекомендовані препарати
Шкідники декількох культур
Попелиці
Попелиці , численні наведені нижче види у розбивці за культурами:
Злаки:
Звичайна злакова попелиця, Schizaphis graminum, велика злакова попелиця, Sitobion avenae, черемхова попелиця, Rhopalosiphum padi,
ячмінна попелиця, Brachycolus noxius, крушинна попелиця,
Aphis nasturtii, кукурудзяна попелиця, Rhopalosiphum maidis, волохата кукурудзяна попелиця, Rungsia maydis, бурякова попелиця, Aphis fabae
Бобові культури:
Горохова попелиця, Acyrthosiphon pisum, люцернова попелиця Aphis craccivora
Соняшник/ сафлор:
Мигдалева попелиця,
Brachycaudus helichrysi
Буряки:
Бурякова попелиця, Aphis fabae, Коренева бурякова попелиця,
Pemphigus fuscicornis Льон/Мак/Коноплі:
Горохова попелиця, Acyrthosiphon pisum
Капустяні:
Капустяна попелиця, Brevicoryne brassicae
Окружкові:
види родів Cavariella, Aphis і Myzus,
Гарбузові:
Бавовняна попелиця, Aphis gossypii, горохова попелиця, Acyrthosiphon pisum Пасльонові культури:
Велика картопляна попелиця, Macrosiphum euphorbiae, звичайна картопляна попелиця, Aulacorthum solani, баштанна попелиця,
Aphis gossypii, зелена персикова попелиця, Myzus persicae
Салат-латук:
Салатна попелиця, Nasonovia ribisnigri, зелена персикова попелиця, Myzus persicae, ожинова попелиця, Aphis gossypii
Зерняткові фрукти:
Зелена яблунева попелиця, Aphis pomi
Полуниця:
Aphis forbesi
Смородина:
Смородинова попелиця, Cryptomyzus ribis
Паразитують на нижній поверхні листків, стеблах і верхівкових бруньках, дорослі особини та лялечки висмоктують сік рослини за допомогою колючосисного ротового апарату і випорожняються, залишаючи на листі падь. На цій паді утворюються чорний наліт грибів, послаблюючи фотосинтез. Попелиці різноманітні за кольором: більшість - зелені, деякі - фіолетові та чорні.
На заражених паразитами рослинах листя жовтіє, зупиняється у розвитку, деформується та втрачає енергію. Активне живлення паразитів вбиває саджанці, спричиняючи зупинку росту, скручування листя, затримку цвітіння та погіршення зав'язування насіння. Кореневі попелиці: Блідо-жовті попелиці живляться волокнистими коренями, спричиняючи в'янення та загибель усієї рослини. Сильно пошкоджене коріння легко витягається з ґрунту. Трапляються роки, коли через попелицю врожай буряка скорочується аж на 30%.
Природними ворогами попелиці є браконіди, туруни, павуки, жуки-хижаки, сонечка, золотоочки, клопи-мисливці, мошки та личинки дзюрчалки.
Для моніторингу популяції попелиці перевірте, чи на нижній поверхні листків і біля бруньок немає груп або колоній попелиці. Необхідний своєчасний контроль, бо попелиці швидко розмножуються. Посадіть біля культури, яку треба захистити від паразитів, рослини-приманки на кшталт люпину, настурції та тимофіївки (потім викорчуйте їх або обприскайте).
Хорошими культурами-ущільнювачами є аніс, цибуля-трибулька, часник, цибуля та редиска.
Боріться з мурахами, які захищають попелицю.
Не використовуйте високі дози добре розчинних азотних добрив. Натомість вносьте добриво у 3 етапи: під час посіву, на вегетативному та репродуктивному етапах розвитку рослини.
Для моніторингу присутності та визначення відносної кількості паразитів використовуйте на полі жовті клейові пастки. Попелицю відлякує алюмінієва фольга та сіра мульча.
Порогу лікування не виявлено.
Нефабричні екстракти чилі та часнику
мінеральні олії
імідаклоприд
ацетаміприд
тіаметоксам
диметоат,
спіродіклофен,
спіротетрамат
піметрозин
