Люцерновий жовтий насіннеїд

Зимують жуки у верхньому шарі ґрунту (3 - 7, іноді до 15 см) на посівах люцерни та в стаціях її диких видів. Жуки здатні витримувати морози до -30 °С. Із зимівлі жуки виходять при прогріванні ґрунту до 15 - 17 °С (друга половина квітня – початок травня), після відростання люцерни. Жуки можуть довго залишатись біля місць зимівлі, живлячись бруньками, молодими стеблами та листками. Вночі й до 9 - 10 години ранку жуки ховаються в тріщинах та під грудочками ґрунту, під рештками рослин і тільки з підвищенням температури повітря до 20 °С піднімаються до верхівки рослин. Інтенсивна міграція до 5 - 6 км і більше спостерігається у фазу бутонізації – початку цвітіння люцерни. Яйця відкладають на початку утворення бобів. Самка розміщує яйця тільки на зелених бобах, вигризаючи в стулці боба круглий отвір, в який відкладає одне, зрідка дватри яйця. Плодючість самки становить до 150 яєць.
Після закінчення відкладання яєць жуки відмирають і лише окремі ховаються в землю і зимують вдруге. Ембріональний розвиток триває 6 - 10 діб. Отвір швидко заростає, і личинка живиться насінням всередині боба люцерни. В умовах Лісостепу початок відкладання яєць спостерігається в другій половині червня, масове – наприкінці червня – у першій половині липня, коли закінчується масове цвітіння люцерни. Личинка за період розвитку, що становить близько 20 діб, знищує 2 - 4 насінини. При масовому розмноженні в бобі може бути дві, іноді три личинки довгоносиків. У другій половині червня личинки завершують свій розвиток, прогризають у стулці боба отвір, крізь який виповзають і падають на ґрунт для заляльковування. У ґрунті личинки утворюють земляні колисочки, в яких перетворюються на лялечок. Розвиток лялечок триває 5 - 15 діб. Жуки нового покоління залишаються в земляних колисочках до весни наступного року. Земляні колисочки досить міцні й навіть під час оранки залишаються цілими. За рік розвивається одне покоління.