Яблунева плодожерка

Яблунева плодожерка
Яблунева плодожерка
Яблунева плодожерка
Яблунева плодожерка
Яблунева плодожерка
Яблунева плодожерка
Яблунева плодожерка
Яблунева плодожерка
Яблунева плодожерка
Офіційна назва: 
Яблунева плодожерка
Назва російською мовою: 
Яблонная плодожорка.
Назва латиною: 
Carpocapsa pomonella L., Laspeyresia pomonella L..
Зовнішній вигляд: 

Метелик з розмахом крил 18 - 22 мм, передні крила буруватосірі з фіолетовим полиском, з численними поперечними хвилястими лініями; на кінцях крил по темнобурій овальній плямі з трьома вигнутими бронзовими скибочками; задні крила буруватосірі; в спокійному стані крила складаються у вигляді даху. Яйце розміром 0,9 - 1 мм, округле, плескате, молочнобіле, напівпрозоре; на зеленому фоні листка або плода здається зеленуватим. Гусениця завдовжки 17 - 20 мм, зверху тілеснорожева, з боків і знизу світложовта, голова й передньогрудний щит бурокоричневі, анальний щит вохряножовтий; черевні ноги з одноярусним віночком із 25 - 35 кігтиків, анальні – з 15 - 25 кігтиками; по тілу розкидані сірі бляшки, які мають по одному волоску. Лялечка завдовжки 8 - 12 мм, світлокоричнева з золотистим відтінком; кінець черевця має форму заокругленого конуса з вісьмома гачкоподібними щетинками.

Розвиток: 

Зимують гусениці, які завершили живлення, у павутинних коконах під відсталою корою, щілинах підпор, у пакувальній тарі, сортувальних приміщеннях, плодосховищах, муміфікованих плодах, рослинних рештках та інших місцях. У молодих садах з гладенькою корою на деревах значне число гусениць зимує у верхньому (до 3 см) шарі ґрунту, переважно біля кореневої шийки. В Лісостепу і Закарпатті в друге покоління переходить 30 - 40 % гусениць, а в степовій зоні та Криму – 60 - 80 %. Повний розвиток двох поколінь можливий при забезпеченні температури 1400 - 1500 °С (при порозі 10 °С). У всіх регіонах заляльковування припиняється 10 - 12 серпня, що зумовлено зменшенням тривалості світлового дня до 14 - 15 год, який відіграє основну роль у регулюванні діапаузи. Ходи гусениць у плодах заповнюються бурими сухими екскрементами. Пошкоджені плоди обпадають. Гусениці першого покоління пошкоджують 2 - 3, другого – 1 - 2 плоди. Як показали розрахунки, проведені в умовах Харківської області, з урахуванням усіх особливостей розвитку і виживання шкідника потомство від однієї пари метеликів при двох поколіннях може пошкодити від 700 до 900 плодів яблуні.
Заляльковування починається за температури понад 10 °С (поріг розвитку). Заляльковування гусениць популяції триває 35 - 40 діб. Ця розтягнутість характерна і для наступних стадій розвитку. Навесні на розвиток лялечки потрібно 14 - 20, улітку – 12 - 16 діб. Початок льоту відбувається при досягненні суми ефективних температур 100 - 130 °С і часто збігається із закінченням цвітіння яблуні. Інтенсивний літ метеликів відбувається від 19 до 24 години в тиху суху погоду за температури не нижче 15 °С. Метелики живляться краплинною вологою. Статеве дозрівання самок триває 2 - 3 доби, після чого вони починають виділяти феромони, які приваблюють самців. Через 2 - 3 доби після спарювання починається відкладання яєць. Яйця самки відкладають по одному на листя й плоди. Як було встановлено, до 62 - 68 % яєць яблунева плодожерка відкладає на периферійній частині крони дерев.
Плодючість – 60 - 120 яєць. Ембріональний розвиток першої генерації триває 9 - 12, другої – 7 - 9 діб. Відродження гусениць починається при досягненні суми ефективних температур 230 °С з відхиленням в окремі роки від 190 до 280 °С.ся на поверхні плода, потім вгризаються в м’якуш, заплітаючи вхідний отвір павутиною і недогризками. Живлячись під шкірочкою плода 2 - 3 доби, гусениця вигризає невелику камеру, в якій вперше линяє. Після цього прогризає звивистий хід, в якому линяє вдруге. Третє линяння відбувається в насінній камері, де гусениця живилась насінням. Після цього вона переходить у другий, а іноді й у третій плід. Живлення триває на півдні 21 - 23 доби, у Лісостепу – 25 - 30 діб, на півночі ареалу – до 40 діб. У п’ятому віці залишає плід і коконується. У Поліссі й Передкарпатті більша частина гусениць впадає в діапаузу до весни і тільки 10 - 15 % особин заляльковується і дає друге покоління.

Пошкоджують: 

Крім яблуні пошкоджує плоди груші, сливи, абрикосу, айви, персика, волоського горіха.Втрати плодів яблуні досягають 60 - 70 %. Ця шкода посилюється ще й тим, що більша частина пошкодженого урожаю (до 65 %) буває з периферійної частини крони, яка дає, як відомо, найбільш якісні плоди.

 
Природні вороги: 
начна загибель гусениць відбувається в холодні й малосніжні зими, коли температура повітря знижується до -25...-30 °С з експозицією понад 5 діб. Чисельність і шкодочинність яблуневої плодожерки першого покоління зменшується, коли впродовж 10 - 15 діб під час масового льоту метеликів середньодобова температура повітря встановлюється нижче порогової (+10 °С). На сході України подібне явище спостерігається кожний 7 - 9й рік. На яблуневій плодожерці виявлено 82 види паразитів із ряду Hymenoptera і 6 видів із ряду Diptera, з яких відкладені яйця заражають 6 видів, гусениць і лялечок – 64 і лялечок – 18 видів. Найчастіше трапляються паразити з родів Pimpla, Gregopimpla, Trichomma, Pristomerus і Diadegma (родина іхневмоніди); Apanteles, Macrocentrus, Microdus і Ascogaster (родина браконіди); Brachymeria, Trichogramma (родина хальциди); Bessa і Eumea (родина тахініди). Однак незважаючи на велике число паразитів, загибель від них яблуневої плодожерки буває незначною. Це пов’язано з прихованим способом життя яблуневої та інших видів плодожерок. Із хижаків плодожерку знищують туруни, щипавки, золотоочки, сонечка, мертвоїди, хижі клопи. У вологу погоду гусениці гинуть від грибних і бактеріальних хвороб.
Поріг шкідливості: 

Економічний поріг шкодочинності: для першого покоління – вилов на початку утворення зав’язі за 5 діб 3 - 5 метеликівсамців на феромонну пастку; для другого покоління – вилов у період росту і дозрівання плодів за 7 днів 2 - 3 метеликівсамців на феромонну пастку.

Поширення: 

Поширена в усіх регіонах вирощування яблуні.

Заходи захисту: 

Після закінчення збирання плодів – збирання і знищення залишків пакувального матеріалу; очищення відмерлої кори зі штамбів і сучків на старих деревах; осіння оранка міжрядь і обробіток ґрунту в пристовбурних кругах; дезінсекція тари, сходів плодосховищ. Залежно від чисельності шкідника проводять одне або два обприскування інсектицидами проти кожного покоління. Першу обробку здійснюють на початку відродження гусениць яблуневої плодожерки. Є кілька способів визначення цього строку: при досягненні суми ефективних температур 230 °С при порозі розвитку 10 °С; через 8 - 10 діб після вилову феромонною пасткою 5 метеликів за 7 днів та за спостереженнями за розвитком шкідника в спеціальних ізоляторах, розміщених у кроні дерева. Замість інсектицидів можна застосовувати інгібітори синтезу хітину. Задовільних результатів досягають розвішуванням на деревах спеціальних випарників феромонів (поліетиленові й гумові трубки, кільця, шнури, паперові стрічки з витратою 20 - 100 г/га феромону) з метою дезорієнтації самців.
Хімічний метод.

Рекомендовані препарати