Злакова листовійка
Метелик 16 - 18 мм завдовжки. Передні крила попелястосірі, задні – сірокоричневі або попелястосірі.
Яйця розміром 0,5 мм, овальноеліптичні, від блідооранжевого до червоного кольору. Гусениці мають шість віків; після відродження розмір їх становить 0,5 - 1 мм. Колір світлооранжевий, тіло майже прозоре, голова світлокоричнева. Пізніше тіло змінює колір на світлозелений. Головна капсула – чорна. В V віці гусениці знову змінюють колір. Голова стає світлокоричневою, блискучою, тіло із блідозеленого перетворюється на жовте, довжина його в останньому віці сягає 10 - 12 мм.
Лялечка завдовжки 5 - 8 мм, мумієподібна, жовтого або світлокоричневого кольору, з двома відростками на кремастері. Лялечка міститься в пухкому павутинному коконі.
Злакова листовійка впродовж року розвивається в одній генерації.
Метелики літають у червні – липні, концентруються здебільшого у полезахисних лісових смугах, чагарниках, на сухих рослинах стернищ тощо. Вдень метелики ховаються в різних укриттях. Увечері вони літають, спарюються і відкладають на стовбурах дерев до 78 - 150 яєць. Розміщують їх поодиноко, групами або ланцюжком у тріщини і під лишайники. Період ембріонального розвитку триває 10 - 15 діб. Відродження гусениць спостерігається впродовж третьої декади липня – першої декади серпня. Вони не живляться, ховаються на деревах, у тріщинах, під лишайниками, де залишаються на зимівлю в павутинному коконі.
Навесні, коли середньодобова температура повітря досягає 10 - 12 °С, гусениці активізуються і на павутинках розносяться повітрям на посіви, заселення їх триває 2 - 3 тижні й збігається з фазою відростання та виходу рослин у трубку. Залежно від погодних умов це відбувається в першій – третій декадах квітня або в першій декаді травня. Основна кількість гусениць концентрується по краях посіву в смузі завширшки до 200 м.
Утворення лялечок відбувається в пазусі останнього листка, починається у фазі колосіння, а закінчується у фазі молочної та молочновоскової стиглості зерна. Розвиток їх триває 10 - 14 діб.
Гусеницi багатоїднi, живляться листками та суцвiттями рiзноманiтних складноцвiтих, злакових, жовтцевих та iн. У травнi-червнi вони живуть серед сплутаного павутиною листя i суцвiть кормових рослин. Протягом останнiх рокiв гусеницi завдають значних пошкоджень посiвам озимої пшеницi, ячменю та iнших хлiбних злакiв. Молодi гусеницi живуть всерединi листкiв злакiв, прогризаючи в паренхiмi довгастi мiни. Гусеницi III вiку виповзають iз мiн на поверхню i обплiтають вздовж країв верхiвковi листки пшеницi, ячменю та iнших хлiбних злакiв. Перед їх колосiнням вони прогризають ходи мiж колосом i пiхвою листка i виїдають вмiст колоскiв. Гусеницi останнього вiку в фазу колосiння проникають у мiжвузля злакiв, де на вiдстанi 6-8 см вiд основи колоса прогризають соломину. Протягом розвитку гусениця кiлька разiв переходить з однiєї рослини в iншу, завдаючи їм пошкоджень.У вогнищах розмноження шкiдник знищує вiд 8 до 25 % стебел пшеницi та ячменю.
50 гусениць на 1 м2 у роки з теплою сухою весною, а коли вона волога та сприятлива для розвитку рослин, – 100 - 150 гусениць
Поширена в Україні повсюдно, але значної шкоди завдає в Одеській, Миколаївській, Херсонській областях. Нині осередки масового її розмноження спостерігаються в Криму та в окремих місцях Вінницької області.
Дотримання сівозміни та просторової ізоляції посівів. Із хімічних заходів ефективне обприскування крайової смуги посівів завширшки до 100 м дозволеними для використання інсектицидами за наявності не менш як 50 гусениць на 1 м2 у роки з теплою сухою весною, а коли вона волога та сприятлива для розвитку рослин, – 100 - 150 гусениць.
