Біль кукурудзи
Непаразитарне захворювання.
Проявляється на зернівках качанів у вигляді дуже розгорнутих тріщин з випинаючих з них крихким епідермісом , який вкритий борошнисто-білим нальотом.
Найтиповіший прояв білі - утворення на зернівці однієї рівної або кутасто-звивистої широкої тріщини, яка дуже спотворює форму зернівки.Часто спостерігаються розриви насіннєвої оболонки при загальному нормальному вигляді зернівки і її епідермісу. Іноді на епідермісі гниає тріщин , але розростаючись в одному місці, він стирчить через тріснуту оболонку насіння,нагадуючи бородавку.Тріщини на зернівках з'являються наприкінці молочної стиглості - на початку воскової стиглості, коли вміст зернівок починає затвердівати.
Причиною білі качанів є невідповідність між швидкістю розростання в зернівці ендосперму та насіннєвої оболонки зумовлена зміною посухи надмірно вологим періодом.
У боротьбі з хворобами кукурудзи важливе значення мають агротехнічні заходи, спрямовані на відчутне зменшення резервацій інфекції і підвищення стійкості рослин проти хвороб. До них належать: дотримання правильних сівозмін, строків сівби тощо. Правильна сівозміна. Часте вирощування кукурудзи на одному й тому самому полі або монокультура її призводять до накопичення в грунті збудників сажкових хвороб, гельмінтоспоріозу, диплодіозу тощо. Правильне чергування культур у сівозміні сприяє зменшенню інфекції багатьох хвороб, оскільки частина збудників гине, не знайшовши рослини-живильника, а деякі відмирають унаслідок появи іншої мікрофлори в ризосфері рослин. Для біологічного очищення грунту від багатьох збудників хвороб треба не висівати кукурудзу на одній і тій самій площі протягом двох-трьох років. За сильного розвитку таких хвороб, як летюча сажка й ризоктоніоз, повторно вирощувати кукурудзу на тому самому полі можна через чотири-п’ять років. Поля в сівозміні розміщують так, щоб посів кукурудзи поточного року не був поряд із торішнім її посівом. Це зменшує поширення інфекції хвороб на нові посіви кукурудзи. Не слід також розміщувати посіви проса й могару поблизу посівів кукурудзи, оскільки це може призвести до посилення розвитку бактеріозу на качанах унаслідок пошкодження їх хлібними клопами. У степових і деяких інших зонах України можна висівати кукурудзу по кукурудзі на товарне зерно й силос, але при цьому слід вдаватися до додаткових заходів боротьби з хворобами та шкідниками. Строки сівби та глибина загортання насіння. Велике значення для підвищення стійкості кукурудзи проти хвороб має сівба насіння в оптимальні строки, коли температура грунту сягає 9…12°С. Рання сівба кукурудзи за нижчих температур призводить до посилення ураженості насіння пліснявінням, стебловими й кореневими гнилями, а пізня — до посилення розвитку пухирчастої та лючої сажок і більшої сприйнятливості рослин до нігроспорозу, а також до пліснявіння качанів у полі й під час зберігання. Ефективним заходом боротьби з пліснявінням насіння й проростків є правильна глибина загортання насіння. Для степової і лісостепової зон кукурудзу звичайно рекомендують висівати на глибину 8 см, у зволоженіших зонах, на важких за механічним складом грунтах — 4–5 см, на легких — 6–8 см. Визначаючи глибину загортання насіння, треба враховувати також зволоженість орного шару грунту. Один із способів боротьби — сівба зрілим, добре виповненим насінням, яке дає могутніші сходи та менш сприйнятливе, ніж недозріле, до ураження грунтовими грибами. У районах недостатнього зволоження після сівби кукурудзи рекомендується провадити коткування, що поліпшує умови проростання насіння, зменшує його пліснявіння й ураженість стебловими та кореневими гнилями.
