Фітофтороз суниці

Симптоми хвороби проявляються на кореневій системі і всіх надземних органах суниці. Найбільшої шкоди завдає ягодам, які ще зеленими внаслідок розвитку хвороби стають бурими і шкірястими. При достиганні вони розм'якшуються, покриваються коричневими з ліловим відтінком твердими шкірястими плямами. Поступово вся ягода буріє, набуває гумоподібної консистенції, муміфікується. На листках спочатку утворюються розпливчасті темно-зелені маслянисті плями, які згодом збільшуються в розмірах, листки в'януть, стають крихкими, краї їх закручуються вниз, на жилках з'являються некрози. На черешках, квітках і квітконосах, кореневій шийці з'являються різних розмірів і форми бурі вдавлені плями-некрози, часто окільцьовують їх. При ураженні кореневої шийки рослини легко відокремлюються від коренів. Іноді хвороба проявляється в раптовому в'яненні всієї рослини. Збудником хвороби є гриб Phytophthora cartorum (Leb. et Cohn) Schroоt, який належить до класу Oomycetes, порядку Peronosporales і уражує понад 120 видів рослин. На уражених органах, особливо на ягодах, у вологу погоду гриб формує зооспорангієносці з зооспорангіями у вигляді білого нальоту. Зооспорангієносці слаборозгалужені, зооспорангії овальні, безбарвні, розміром 32-90х22-52 мкм. В ураженій тканині гриб формує також коричнюваті, з товстою жовто-бурою оболонкою ооспори, діаметром 24-44 мкм. Джерело інфекції - уражені рештки, живі рослини і грунт, в яких зимують ооспори патогена. Відомо два типи фітофторозу суниць: шкіряста, або гірка гниль, та почервоніння осьового циліндра кореня. Перший тип хвороби характеризується появою на надземних органах рослин у вологу погоду, особливо на листках, розпливчастих, темно-зелених, маслянистих плям. У посуху плями робляться крихкими. Вони швидко збільшуються, буріють, що призводить до зав'ядання листків. На черешках останніх плями м'які, спочатку бурі, а згодом темно-коричневі. На уражених черешках пластинки листків відмирають. Уражені квітконоси недорозвинені, у вологу погоду на них спостерігається слабкий білуватий наліт. На незрілих ягодах плями тверді, бурі, з більш темним центром, нерідко мають пурпуровий обідок. На зрілих (червоних) ягодах плями жовтувато-коричневі, м'якоть гумоподібна й гірка. Уражені ягоди муміфікуються. Збудник гіркої гнилі — ооміцетний гриб Phytophtbora cactorum (Leb.et Cohn.) порядку Peronosporales. Розвивається при температурі від 2 до 30°С (оптимум 20-28°С). Зберігається ооспорами на уражених рослинних рештках і в грунті. Може зимувати в уражених рослинах і грибниця патогена. Шкідливість цього типу хвороби полягає у зменшенні урожаю. У вологі періоди при оптимальній температурі розвитку вірусу спостерігається повна загибель урожаю. Уражуються зерняткові, кісточкові, малина, смородина та багато інших видів рослин. Другий тип хвороби буває швидкоплинним і хронічним. Швидкоплинне захворювання виявляють на початку весни раптовим в'яненням нижніх листків або усієї рослини. Корені набувають сірого або блідо-коричневого кольору, а центральний осьовий циліндр кореня — червоного. За хронічної форми захворювання рослини відстають у розвитку, молоді листки недорозвиваються, втрачають блиск, набуваючи сіруватого відтінку, їхні черешки вкорочені, утворення вусів слабке. Після зараження рослини гинуть через два роки. Збудник другого типу фітофторозу — теж ооміцетний гриб Phytophthora fragariae Hick, порядку Peronosporales. Він — ґрунтовий патоген і не проявляється на надземних органах рослин. Розповсюджується із зараженим посадковим матеріалом та з грунтом, весняними паводками тощо.