Збудники - недосконалі гриби з роду Septoria. Найчастіше на озимій пшениці зустрічаються S. tritici Rob. et Desm., S. graminum Desm., які уражують переважно листки і піхви листків та S. nodorum Berk., що уражує всі надземні органи, в тому числі й колосся. В Україні виявлено паразитування на зернових колосових культурах сумчастої стадії збудників септоріозу, які належать до роду Leptos-phaeria. Сумкоспори є додатковим джерелом інфекції, основна ж роль у зараженні та перезараженні рослин належить пікноспорам. З'являється на листках, листкових піхвах, стеблах і колоссі. На сходах перші симптоми з'являються у вигляді дрібних хлоротичних або жовтуватих плям. Пізніше плями збільшуються, стають світло-бурими з темною облямівкою або без неї. У центрі плям утворюються темно-коричневі, блискучі пікніди у вигляді чорних крапок. На стеблах хвороба виявляється як розпливчасті плями без облямівки. На колоскових лусочках септоріоз має вигляд розпливчастих темно-бурих або темно-фіолетових плям. У місцях ураження тканина світлішає і на ній формуються пікніди. Зберігаються збудники на післяжнивних рештках, на сходах падалиці, посівах озимих, на дикорослих злакових травах, a S. nodorum - і на насінні. Зараження відбувається при наявності крапель води на рослинах та температурі в межах 5-30°С (оптимум - 20-25°С). Ураженню посівів сприяють тривала волога і тепла вітряна погода, опади, особливо в період колосіння - цвітіння, пізні строки сівби, внесення тільки азотних добрив. Септоріоз призводить до зменшення асиміляційної поверхні, передчасного всихання листків і рослин, зниження врожаю зерна і погіршення його посівних та технологічних якостей. Втрати врожаю можуть становити 40%. Високоефективними є обробки посівів фунгіцидами.

Ознаки хвороби:

На стеблах хвороба виявляється як розпливчасті плями без облямівки. З’являється на листках, листкових піхвах, стеблах і колоссі. На сходах перші симптоми з’являються у вигляді дрібних хлоротичних або жовтуватих плям. Пізніше плями збільшуються, стають світло-бурими з темною облямівкою або без неї. У центрі плям утворюються темно-коричневі, блискучі пікніди у вигляді чорних крапок. На стеблах хвороба виявляється як розпливчасті плями без облямівки. На колоскових лусочках септоріоз має вигляд розпливчастих темно-бурих або темно-фіолетових плям. У місцях ураження тканина світлішає і на ній формуються пікніки. Септоріоз призводить до зменшення асиміляційної поверхні, передчасного всихання листків і рослин, зниження врожаю зерна і погіршення його посівних та технологічних якостей.

Уражують:

Уражують переважно листки і піхви листків та S. nodorum Berk., що уражує всі надземні органи, в тому числі й колосся

Розвиток:

Зараження відбувається при наявності крапель води на рослинах та температурі в межах 5-30°С (оптимум - 20-25°С). Ураженню посівів сприяють тривала волога і тепла вітряна погода, опади, особливо в період колосіння - цвітіння, пізні строки сівби, внесення тільки азотних добривНа сходах перші симптоми з'являються у вигляді дрібних хлоротичних або жовтуватих плям. Пізніше плями збільшуються, стають світло-бурими з темною облямівкою або без неї. У центрі плям утворюються темно-коричневі, блискучі пікніди у вигляді чорних крапок. У місцях ураження тканина світлішає і на ній формуються пікніди.

Поширення:

В Україні виявлено паразитування на зернових колосових культурах сумчастої стадії збудників септоріозу, які належать до роду Leptosphaeria.

Поріг шкодочинності:

Септоріоз призводить до зменшення асиміляційної поверхні, передчасного всихання листків і рослин, зниження врожаю зерна і погіршення його посівних та технологічних якостей. Втрати врожаю можуть становити 40%

Проміжні господарі:

Зберігаються збудники на післяжнивних рештках, на сходах падалиці, посівах озимих, на дикорослих злакових травах, a S. nodorum - і на насінні. Сумкоспори є додатковим джерелом інфекції, основна ж роль у зараженні та перезараженні рослин належить пікноспорам

Заходи захисту:

Дотримання сівозміни та просторової ізоляції від минулорічних посівів; знищення рослинних решток після збирання врожаю відповідним обробітком ґрунту; оптимальні строки посівів; вирощування стійких сортів. Хімічні засоби боротьби