Моніліоз абрикосу
Моніліоз — дуже шкідливе захворювання. Недобір врожаю щорічно становить 20-30, а в окремих господарствах — 50-70%. Найбільш поширене й шкідливе захворювання кісточкових плодових культур. Проявляється протягом всього вегетаційного періоду рослин. Навесні викликає побуріння і засихання квіток, в'янення та засихання молодих листків, відмирання плодових гілочок й однорічних пагонів. Інколи у фазі «скидання сорочки» уражується і засихає зав'язь. Всі уражені органи, як правило, зберігаються на дереві до весни. У вологу погоду на них з'являються попелясто-сірі подушечки, які є спороношенням патогена. Шкідливість хвороби проявляється у відмиранні суцвіть, зав’язей, плодових гілочок, загниванні плодів у саду і під час їхнього зберігання. Втрати врожаю сприйнятливих сортів можуть досягати 85 відсотків. Розрізняють весняну форму моніліозу, що проявляється у вигляді по-буріння і відмирання суцвіть, засихання листків і молодих пагонів (моніліальний опік), та більш типову літню — під час дозрівання плодів (плодова гниль). Чи не щороку хвороба уражує майже 40% плодів зерняткових і понад 15% плодів кісточкових культур. Збудниками хвороби є гриби роду Monilia, зокрема M. fructigena (Pers.) Pers. і M. cinerea Bonord.
Проявляється протягом всього вегетаційного періоду рослин. Навесні викликає побуріння і засихання квіток, в'янення та засихання молодих листків, відмирання плодових гілочок й однорічних пагонів.Інколи у фазі «скидання сорочки» уражується і засихає зав'язь. Всі уражені органи, як правило, зберігаються на дереві до весни. У вологу погоду на них з'являються попелясто-сірі подушечки, які є спороношенням патогена.
На плодах спочатку з'являється невелика бура пляма, яка швидко збільшується й вкриває весь плід. На його поверхні з'являються попелясто-сірі подушечки. Гнилі плоди зморщуються, засихають, висять на гілках до весни. Ураження плодів монілюзом часто називають сірою плодовою гниллю.
Розвитку хвороби сприяє висока відносна вологість повітря (понад 75%) і підвищена температура повітря (24… 28°С). У зв’язку з коротким інкубаційним періодом (3–5 днів) хвороба швидко поширюється у саду. Конідії легко змиваються дощем, розносяться вітром і комахами, потрапляючи на здорові плоди. Їхньому зараженню сприяють різні механічні пошкодження покривних тканин, зокрема комахами (казарки, самки яких відкладають яйця у м’якоть плодів; листовійки та ін.), птахами, градом тощо, або тісний контакт здорових і уражених плодів. Також збудник моніліозу може проникати у плоди яблуні і груші через тріщини, спричинені паршею або неоптимальним водним режимом. У сховищах за несприятливих умов для розвитку грибів роду Monilia на уражених плодах спороношення грибів (подушечки) зазвичай не формується, а плоди набувають глянцево-чорного забарвлення і муміфікуються. Збудником моніліозу кісточкових плодових культур є широко спеціалізований незавершений гриб Моnіlіа сіпегеа (Bonord.) Hon. порядку Hyphomycetales, що уражує 12 видів кісточкових культур (вишню, сливу, абрикос, персик та ін.). У циклі розвитку патоген утворює грибницю й конідіальне спороношення у вигляді попелясто-сірих подушечок. Конідії лимоноподібні, 9,5-12 х 6-10 мкм, але їх розмір може варіювати залежно від субстрату, на якому вони з'являються, і температурних умов формування. Зимує патоген в уражених органах рослин грибницею, яка навесні утворює нове конідіальне спороношення, що є джерелом інфекції. Рідко в південних районах країни можуть зимувати конідії. Сприятливою для швидкого розвитку моніліозу навесні є прохолодна й волога погода під час цвітіння. Низькі температури затримують фазу цвітіння, а висока вологість (особливо під час дощів і туманів) сприяє швидкому формуванню конідій та їх поширенню. Протягом літа гриб М. сіnегеа спричинює подальше ураження пагонів і гілок, а особливо плодів. На останніх спочатку з'являється невелика бура пляма, яка швидко збільшується й вкриває весь плід. На його поверхні з'являються попелясто-сірі подушечки. Гнилі плоди зморщуються, засихають, висять на гілках до весни. Ураження плодів монілюзом часто називають сірою плодовою гниллю. Крім М. сіпегеа, збудником моніліозу кісточкових культур може бути і M.fructigena West. Цей гриб утворює більші подушечки жовто-палевого кольору, що розміщуються концентричними колами. Плоди кісточкових уражуються моніліозними грибами, як правило, у місцях пошкоджень, а також при стиканні здорових і хворих плодів. Ті, що мають восковий наліт, уражаються менше.
Проти хвороби восени видаляють і знищують уражені й висохлі плодові гілочки, пагони, гілки та плоди. Ефективні осіння зяблева оранка й обкопування пристовбурних ділянок дерев із заорюванням у грунт опалих листків та уражених плодів. Навесні після цвітіння— повторне вирізування і знищення уражених моніліальним опіком гілочок.Хімічна обробка дерев на початку порожевіння пуп'янків, після цвітіння і через місяць після другого обприскування.
