Мозаїка звичайна картоплі
Незважаючи на те що захворювання відоме давно і дуже розповсюджене, шляхи його поширення ще не повністю вивчено. Здорові рослини у полі можуть заражатися від хворих при стиканні бадилля, під дією вітру. Збудники захворювання можуть передаватися і комахами. Так, виявлено, що кобилка Melanopus differentiates може переносити віруси протягом 24 год після живлення на хворих рослинах. Тільки інколи інфікування картоплі крапчастою мозаїкою може відбуватися через корені. Вірусами уражуються дурман, томат, блекота, чорний паслін і тютюн. При захворюванні рослин на крапчасту мозаїку фотосинтез листків гальмується й відтік асимілянтів з них утруднюється. Недобір урожаю картоплі від цього захворювання може становити 10-15%. Збудником крапчастої мозаїки є Х-вірус картоплі (ХВК) — Solanum virus I (X) Smith. Віріони ХВК ниткоподібні, розмір їх — 500—550 х 10 нм. Часто хвороба проявляється у вигляді ледь помітної світло-зеленої плямистості листків. Збудник легко передається через сік рослин при сумісному зберіганні пророслих уражених і здорових бульб та іншими шляхами. Х-вірус часто бере участь у комплексних захворюваннях картоплі разом з А-, Y-, М- та S-вірусами, посилюючи характерні для них симптоми. В Україні поширена велика кількість штамів ХВК.
Проявляється на листках у вигляді тонкої, неправильної форми, світло-зеленої крапчастості. На деяких сортах захворювання характеризується утворенням чорних некротичних плям. Є сорти, в яких зовнішні ознаки захворювання маскуються, але негативна його дія позначається на розвитку рослин.
Найкраще можна виявити крапчасту мозаїку за допомогою серологічної реакції.
Збудник - картопляний X-вірус. Листя пошкоджених рослин гіллясті, строкаті або мозаїчні. Для хвороби характерна нерівномірна розфарбування пошкодженого листа між жилками - зелений колір чергується зі світлими цятками різного розміру і форми. Іноді мозаїка ледь помітна, це залежить від сорту картоплі, основи та умов вірусу. Часто інфекція X-вірусу змішана з іншими картопляними вірусами M, S і Y.
впровадження у виробництво стійких проти вірусів сортів рослин; 2) знищення комах та інших переносників вірусів; 3) ліквідація джерел поширення вірусів у природі (це передусім своєчасне лущення стерні і зяблева оранка, знищення бур'янів на полях, межах, узбіччях доріг, які є джерелом інфекції; дотримання оптимальних строків сівби і проведення противірусного прополювання насіннєвих посівів); 4) використання для сівби здорового безвірусного насінного матеріалу.
