Бугила кервель

Батьківщиною кервеля вважається Західна Азія та Кавказ. Культивується у Криму, Молдові та Закавказзі. Був відомий ще у III столітті до н. е. давнім грекам та римлянам, які використовували кервель як супову приправу та додавали його у соуси. 

Стародавні греки дуже любили м'ясо страуса під шапкою із зелені кервеля, а коли в них почала входити в моду перловка, то вони і до страв з неї додавали кервель.

І понині кервель вважається цінною пряносмаковою рослиною за тонкий анісовий запах і великий вміст вітамінів.

Як приправу використовують молоді ніжні листя, зібрані до цвітіння. М'яка трава кервели має ніжний аромат, що поєднує в собі запахи анісу та петрушки. Кервель використовують у салатах, особливо з огірками, у супах, у тому числі, грибних та розсольниках, як гарнір до риби, квасолі, овочевих, яєчних, м'ясних страв. Нею ароматизують кисломолочний та твердий сири, вершкове масло, майонез, оцет.

Широкого використання набув кервель і в народній медицині, зокрема при лікуванні розладів шлунку, хвороб нирок, запамороченні, захворюваннях дихальних шляхів, сечового міхура, туберкульозі, а також при висипах на шкірі.

 Кервель розмножується насінням. Якщо рослини раннього посіву залишити з насінням у ґрунті, то вони будуть розмножуватися самосівом.