Опис та характеристика рослини Індау посівний
Переглянути інформацію щодо вирощування культури Індау посівний.
Інша назва (народні назви):
ерука посівна, рукола, гусеничник посівний.
Назва на латині:
Eruca sativa Mill..
Назва на російській мові:
Индау.
Назва на англійській мові:
Rape.
Індау посівний – однорічна рослина родини Капустяних, яка поширена на території країн Середземного моря від Марокко та східної частини Португаліі до Йордану та Туреччини. Дикорослі форми трапляються на півдні України, особливо в Криму. В овочівництві використовують як пряно-смакову, олійну рослину зі специфічним смаком і ароматом
Історія:
індау посівний походить із Західного Середземномор,я та Північної Африки й Іспанії. Вперше його вирщували у Стародавній Греції та Римі, а починаючи з ХVI століття і в Європі як овочеву салатну рослину. В дикому вигляді зустрічається в на Кавказі, Середній Азії, Криму і часто засмічує посіви льону та інщих культур.
Використання:
Індау посівний культивують як овочеву (в якості пряно-смакової салатної рослини), олійну та ефіроолійну культуру (вміст жирної олії в насінні досягає 25-34%,ефірної понад 1%). У насінні міститься ефірна олія, яка виділяється після попередньої ферментації (більше 1%). Головною складовою частиною його є гірчичне масло. Насіння містить також 25-34% напіввисихаючої жирної олії, в якій переважає ерукова кислота (20-44%, названа за латинською назвою руколи (Eruca); є також лінолева (12,0-24,9), ліноленова (до 17%), олеїнова (до 18%) та інші кислоти, стероїди (р-ситостерин, компестерін та ін.), тіоглікозіди. У надземній частині рослини алкалоїди (0,07%), флавоноїди (глікозиди, кемпферол, кверцетин, ізорамнетін). За літературними даними насіннєва продуктивність коливається в межах 0,84-1,15 т/га. Все це дозволяє розглядати культуру не тільки як овочеву, а і як перспективну олійну культуру.
У надземній частині рослини є алкалоїди (0,07%), флавоноїди (глікозиди, кемпферол, кверцетин, ізорамнетін). Надземна частина рослини має діуретичну, антибактеріальну, лактогенну дії та поліпшує травлення. На Кавказі використовують протицинготну дію рослини.
Володіє багатим, гострим смаком. В основному використовується в салатах, а також як овочева добавка до м’ясних страв і паст. У прибережній Словенії (особливо в Копері) додають також в сирний чебурек. В Італії часто використовують для приготування піци; зазвичай рукколу додають в піцу незадовго до закінчення приготування або відразу після цього. Використовують також як інгредієнт для песто на додаток до базиліку (або замінюючи його). На Кавказі їдять молоді пагони і листя. Листя вживають як приправу до страв у вигляді салату, молоді пагони їдять у свіжому вигляді, насіння йде на приготування гірчиці.
Лікарські властивості:
'Ерука багата дієтичними волокнами, які виводять шкідливі речовини з організму, знижують рівень холестерину в крові. Рослини містять алкалоїди, вітаміни групи С і В, мінеральні солі, йод, залізо, яблучну і лимонну кислоти. У листі містяться флавоноїди, які зміцнюють стінки судин. У насінні рослин присутнє гірчичне масло, що володіє антибактеріальними властивостями, а також виявлено стероїди. Ці рослини сприяють підвищенню концентрації гемоглобіну в крові, є прекрасним тонізуючим засобом, сприяють профілактиці онкозахворювань, корисні при виразковій хворобі шлунка.
В індійській медицині насіння застосовують як подразнюючий і протинаривний засіб; у народній медицині при шкірних хворобах, сік при виразках, веснянках, гематомах, мозолях, поліпах у носі.
Цвіте:
Перехреснозапильна рослина.
Цвіте і плодоносить:
Цвіте у травні-липні. Плоди з насінням дозрівають через 100-110 діб після появи сходів..
Розмножується:
Насінням.
Сходи:
вирощування овочевих рослин індау посівного ... 20°С поодинокі сходи з'являються на 2-3-ю добу, масові - на 5-у добу після сівби.
Біологічні особливості:
Холодостійка рослина. Молоді рслини витримують заморозки до мінус 4-7оС. Рослина не вибаглива, росту на будь-якому грунті з кислотністю не менше рН 6,0, вологовимоглива. Рослина довгого свтлового дня, світлолюбна, але витримує невелике затінення.
Репродуктивна здатність:
Маса 1000 насінин 2,5 г, кількість насінин в 1 г – 350 штук.
Проростає:
Для проростання насіння досить +8 °С.
Зберігає схожість:
Схожість зберігається 3-4 роки.
Поширення:
У дикому вигляді індау росте на півночі Африки, в Південній і Центральній Європі; в Азії зустрічається від Малої до Середньої Азії та Індії. Росте в передгір’ях Кавказу і Дагестані. Індау вирощується на території Середземномор’я з часів Римської імперії, де він вважався афродизіаком. До 1900-х років в основному збирали дикорослі рослини, в масових масштабах рукколу не культивували і наука практично не вивчала її.
В даний час вирощується в різних місцях, особливо багато – в області Венеція (Італія). Рукола прижилася в місцях з досить суворим порівняно з середземноморським кліматом, наприклад, в Північній Європі і Північній Америці.
Ботанічна характеристика:
Індау посівний відноситься до класу Дводольних рослин (Dicotyledoneae), порядку Каперсоцвіті (Capparales), родина Капустяні, рід Індау (Eruca)
Будова рослини
Стебло:
Стебло рослини гіллясте висотою до 60 см, пряме, слабо опушене, пряме,слабогалузисте.
Листки:
Нижні листки м’ясисті, волосисті, рідше голі зібрані у розетку. Нижні листки ліроподібно-перисторозділені або розсічені, з зубчастими частками.
Коренева система:
Стрижнева і проникає на глибину до 70 см.
Суцвіття:
Після проходження стадії розетки рослина утворює квіткове стебло заввишки 20-60 см. Суцвіття рідка довга китиця.
Насіння:
світло-буре, сильно стиснуте, овально-округле, розміщується в сухих плодах у два ряди; довжина насінини 2-3 мм, ширина 1,5-2 мм.
Квітки:
4- пелюсткові, дрібні до 2-4 см у діаметрі. Пелюстки обернено-яйцевидно-клиновидні, інколи злегка виїмчасті, спочатку жовтуваті, або кремові, потім стають майже білі з фіолетовими або коричневими прожилками; довжина пелюсток 15-22 мм (максимально до 25 мм), вони вдвічі довші за притиснуті, прямостоячі чашолистики, які завдовжки 9-12 мм. Цвіте у травні-липні.
Плоди:
стручки овально-продовгуваті або продовгуваті, 2-3 см завдовжки, на коротких потовщених ніжках, з випуклими, зморшкуватими, сильно кільовими стулками і з довгим (5-10 мм) мечоподібним безнасінним носиком. Середня жилка на стулках добре помітна. Не розкриваються.
Біологічна класифікація
Домен : ЯдерніЦарство : Рослини
--- : Вищі рослини
--- : Streptophytina
--- : Наземні рослини
--- : Судинні рослини
--- : Euphyllophyta
--- : Насінні
Відділ : Покритонасінні
Клас : Еудікоти
Підклас : Розиди
Інфраклас : розиди
Порядок : Капустоцвіті
Родина : капустянi
Рід : Індау
Вид : Індау посівний
Індау посівний - сорти
При наведенні на скорочення, воно розшифровується
Культура: Індау посівний
| Назва сорту | Організації | Рік | Напрям | Група стигл. | Реком. зона | Урож. |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Барвінковий | З, ВППС, ВП: 17081708 - Дослідна станція "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України (UA) | 2021 | овоч | Л, П | 17.1 тон/га | |
| Знахар | З, ВППС: 984984 - Дослідна станція "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук (UA) | 2008 | овоч | рс | до 25,9 тон/га | |
| Кармен | З, ВППС: 635635 - Інформація відсутня | 2008 | ||||
| Либідь | З, ВППС: 18231823 - Товариство з обмеженою відповідальністю "НК ЕЛІТ" | 2014 | 25 тон/га | |||
| Сільва | З, ВППС: 635635 - Інформація відсутня | 2008 | ||||
| Спаркл | З, ВППС: 17301730 - Рійк Цваан Заадтеелт єн Заадхандел Б.В. (NL) | 2019 | свж | ЗГр | 18 тон/га |
Опис та характеристика рослини Індау посівний в новинах та статтях
