Опис та характеристика рослини Лофант анісовий

в медицині, під час виготовлення хлібобулочних виробів, додають під час консервування овочів та фруктів і в кулінарії. Як декоративна та довгоквітуча рослина він є прекрасним медоносом. Під час цвітіння лофанту на одному квадратному метрі інтенсивно працюють 30-50 бджіл. На відміну від інших медоносів лофант має властивість виділяти нектар протягом цілого дня за любої погоди. Період його цвітіння триває 3—4 місяці. За своєю медопродуктивністю лофант перевищує білу акацію. Лофант може прикрасити парки і сквери, подвір'я і балкони. Він росте навіть у кімнаті. Ця рослина добре очищає повітря від патогенної мікрофлори і техногенних забруднень.

Під час вегетації в наземній частині лофанту накопичується 15 % цінної ефірної олії, яка в своєму складі містить 70 відсотків метилхавіколу, завдяки чому рослина набуває сильного анісового запаху. Завдяки чудовим властивостям діапазон застосування лофанту різноманітний. У медицині з нього виготовляють препарати які застосовують для зміцнення імунної системи, під час лікування бронхів, застуд, грибкових захворювань.

Використовують лофант у вигляді настоїв. Для внутрішнього застосування беруть одну чайну ложку сухої трави, заливають склянкою кип'ятку і настоюють протягом 30 хв. Вживають по 120 — 150 г тричі на день за 20 хв. до їди. Для зовнішнього застосування на таку ж кількість води дають вдвічі більше сировини.

Настій вживають для зміцнення імунної системи організму, при розладах нервової і серцево-судинної системи, при хворобах підшлункової залози, печінки, шлунково-кишкового тракту і сечостатевої системи в осіб обох статей. Лофант застосовують при лікуванні ГРЗ, бронхів, пневмонії і бронхіальної астми у дітей та осіб похилого віку. Інгаляції та полоскання застосовують при ангінах, тонзилітах і дають надійніший ефект, ніж відомі препарати.

В монгольській медицині лофант застосовують для нормалізації обміну речовин в організмі людини. Спиртові настої застосовують при паралічах (особливо лицьового нерва), тремтінні кінцівок.

В тібетській медицині наземну частину лофанту використовують, як засіб для лікування гастриту розладів шлунку, гепатитів. Лофант анісовий має здатність понижувати тиск.

Настої з лофанту виявляють стимулюючу дію на процеси харчотравлення, посилюють жовчовиділення, допомагають при поганому апетиті, атонії кишківника, що супроводжується закрепами, а також застійних явищах в жовчному міхурі і жовчовивідних шляхах, очищають організм від хвороботворних мікробів і шлаків, оновлюють кров. Лофант також дуже корисний для тих, хто страждає від загального нервового збудження, при змінах кров'яного тиску під впливом емоційного збудження і судинно-вегетативній дистонії, жінкам, які годують немовлят. Він стимулює синтез молока і відновлює втрачені сили після пологів. Настій лофанту корисно додавати під час купання немовлят. Вони стають спокійнішими, шкіра не піддається грибковим захворюванням. Ванни з лофанту корисні не тільки для дітей, а й для літніх та ослаблених людей.

Споживання в їжу молодих листків лофанту сприяє ефективному лікуванню простатиту.

Особливо лофант популярний в китайській та японській медицині. Окрім хвороб терапевтичного напрямку, в китайській медицині його успішно використовують як протираковий засіб.

В Білорусі в діагностичному центрі лікарських препаратів з наземної маси лофанту виготовляють препарат, що має імуностимулюючі властивості та здатність виводити з організму радіонукліди. У косметиці лофант сприяє усуненню зморщок, зберігає молодість і пружність шкіри, зміцнює корені волосся й підживлює його краще, ніж рекламовані шампуні.

З лофанту можна готувати ванни при ревматизмі, невралгії та шкірних захворюваннях. І ще одна важлива цінність лофанту — це наявність у ньому фітонцидів. Ефірна олія лофанту виявилася дуже ефективною для санації повітря приміщень. А ще гілки лофанту дуже корисно додавати до банних віників. Це дасть можливість оздоровити шкіру.

Розмножувати лофант можна не тільки насінням, але й живцюванням, поділом куща, розсадою.

Це зимо -, морозо- та посухостійка рослина, не дуже вибаглива до ґрунтів, але досить чутлива до удобрення.