Опис та характеристика рослини Портулак городній

Портулак городній — археофіт ірансько-туранського походження.

В кулінарії
Листя портулаку городнього вирощуються для салату
Молоде листя і стебла використовують у їжу — сирими та вареними або смаженим. Вони мають злегка кислий і солоний смак і з них готують гострі салати, супи, пюре, приправи до м'ясних страв. Через слизові якості листя портулак підходить для супу.
В медицині
Використовують траву і насіння, в першу чергу проти глистів та як антитоксичний засіб при укусах комах і змій. Листки містять вітаміни, алкалоїди (0,03 %), глікозиди, органічні кислоти, цукри, жири, слизі, білки, мінеральні речовини. В насінні є жирна олія до складу якої входять лінолева, пальмітинова і стеаринова кислоти.
Галенові препарати портулаку городнього використовують для підвищення артеріального тиску, посилення роботи серця. У народі свіжий сік застосовують при хворобах очей (кон'юнктивіт, кератит).
Внутрішньо — настій трави портулаку п'ють при набряках, хворобах печінки і нирок, як сечогінний засіб, при дизентерії, при розладі нервової системи (особливо для лікування імпотенції у чоловіків). Препаратам портулаку властива також антитоксична дія (використовують при отруєннях).
Зовнішньо — свіжий сік або настій трави портулаку ефективний для загоювання незаживаючих ранах (пролежнях). Настоянку насіння портулаку на 70 % розчині спирту служить для очищення організму від шлаків і при лускатому лишаї.

з червня по вересень.

насінням.

Рослина дуже живуча, любить тепло. Одна розвинута рослина дає до 10 тис. насінин.

Температура проростання - мінімальна +8...+10, оптимальна +26...+36, максимальна +52...+54°.