Ревінь чорноморський

Думки науковців щодо походження ревеню різняться. Одні вважають його батьківщиною Китай і Середземномор’я, інші — Південно-Східну Азію, Північну Монголію, Північний Китай, Алтай і Сибір, ще інші переконані, що ця культура походить з Тибету, де її вирощували ще за 2700 років до нашої ери.

У Європу ревінь завезли монахи-паломники з Індії у XVI ст., і відтоді європейці споживають соковиті пагони у свіжому та переробленому вигляді. На великих площах їх вирощують, насамперед, в Англії та Нідерландах, і остання країна щороку експортує їх близько 700–1000 т. Можна побачити ревеневі поля і у Північній Америці та Східній Азії.

В Україні цю овочеву рослину також полюбляють, особливо у західних областях. Наприклад, у Пустомитівському та Перемишлянському районах Львівської області на вирощуванні черешків ревеню спеціалізуються цілі села, які отримують ранню продукцію у квітні.

Продукція ревеню з відкритого ґрунту надходить у ранні весняні строки, коли спостерігається дефіцит овочів, фруктів і ягід. Із соковитих пагонів готують киселі, компоти, фреші, варення, джеми, соуси та інші страви. Дуже смачним виходить пиріг з ревеню, який традиційно випікають у Великій Британії.

Корисні властивості ревеню обумовлені його біохімічним складом. У низькокалорійних черешках містяться цінні органічні кислоти, які надають їм приємного освіжаючого смаку: яблучна, лимонна (1,58–2,6%), щавлева (0,14–0,25%), янтарна і саліцилова. Загальна кількість органічних кислот коливається у межах 2,5–3,5%. Кислотність (рН) соку — 4,5. У м’якоті черешків містяться також вітаміни A, B, С, Р, Е, К, каротин, мінеральні солі калію, фосфору, магнію, пектин і клітковина. Стебла рожевого кольору мають антиоксидантні властивості завдяки вмісту в них флавоноїдів, які допомагають захистити клітини і ДНК від шкідливого впливу вільних радикалів і мутацій.

Одним з недоліків ревеню є накопичення у черешках щавлевої кислоти, яка у великих кількостях може бути шкідлива для організму людини, оскільки сприяє відкладанню солей (оксалатів) у нирках та суглобах. Вміст цієї кислоти збільшується від верхівки черешка до його основи і досягає максимуму в кінці літа, під час цвітіння рослин, що робить соковиті пагони непридатними для споживання у цей період. Крім того, як і у всіх інших зеленних, у ревені може накопичуватися велика кількість нітратів — від 400 до 2000 мг/кг.

Користь ревеню величезна. Це велика криниця вітаміну С. У ньому його набагато більше, ніж у лимоні та капусті.

Ревень застосовують на лікування простудних захворювань. З нього роблять відвари та п'ють весь період хвороби. Він допомагає організму відновитися, набратися зусиль і швидко перемогти хворобу.

Цілющі властивості ревеню на цьому не закінчуються.

1. Ревень застосовують для лікування хондрозу – з нього роблять кашку та прикладають на проблемні місця. Проникаючи усередину, він знімає біль.
2. Також при сильному кашлі та пневмонії – ревінь знімає напади кашлю, завдяки вітаміну С організм швидко відновлюється.
3. Корисні властивості кореня ревеню – корінь цієї рослини також має чудодійні властивості. Його сушать, з нього роблять відвари та чаї. Вони допомагають боротися з мігренями, зміцнюють нервову систему, відновлюють сон, дають швидко відновити сили.

Черешки використовують, коли варять компоти, роблять джем, кисіль, пироги, варення, різні напої. Ревінь смачний у консервованому вигляді. У черешках міститься спеціальна кислота та пектинові речовини. Коріння деяких видів рослини мають цілющі властивості, рекомендовані до вживання в малих дозах як засіб для поліпшення травлення та збудження апетиту. З ревеню готують для лікарських цілей настоянки, порошки та відвари.

Широке застосування знайшов ревінь у медицині. Він входить до складу лікарських препаратів і завжди вказується в описі. Навіть велике вживання ревеню не може завдати шкоди організму, практично немає протипоказань.

Користь ревеню величезна. Це велика криниця вітаміну С. У ньому його набагато більше, ніж у лимоні та капусті.

Ревень застосовують на лікування простудних захворювань. З нього роблять відвари та п'ють весь період хвороби. Він допомагає організму відновитися, набратися зусиль і швидко перемогти хворобу.

Цілющі властивості ревеню на цьому не закінчуються.

1. Ревень застосовують для лікування хондрозу – з нього роблять кашку та прикладають на проблемні місця. Проникаючи усередину, він знімає біль.
2. Також при сильному кашлі та пневмонії – ревінь знімає напади кашлю, завдяки вітаміну С організм швидко відновлюється.
3. Корисні властивості кореня ревеню – корінь цієї рослини також має чудодійні властивості. Його сушать, з нього роблять відвари та чаї. Вони допомагають боротися з мігренями, зміцнюють нервову систему, відновлюють сон, дають швидко відновити сили.

Черешки використовують, коли варять компоти, роблять джем, кисіль, пироги, варення, різні напої. Ревінь смачний у консервованому вигляді. У черешках міститься спеціальна кислота та пектинові речовини. Коріння деяких видів рослини мають цілющі властивості, рекомендовані до вживання в малих дозах як засіб для поліпшення травлення та збудження апетиту. З ревеню готують для лікарських цілей настоянки, порошки та відвари.

Широке застосування знайшов ревінь у медицині. Він входить до складу лікарських препаратів і завжди вказується в описі. Навіть велике вживання ревеню не може завдати шкоди організму, практично немає протипоказань.

Цвіте ревінь в основному з другого року життя. Через 30–40 днів після відростання розетки у її центрі з’являється слабко облистнене трубчасте квітконосне стебло висотою до 150–200 см, яке закінчується волоттю. Тривалість цвітіння однієї квітки — 3–4 доби, суцвіття — близько 15–20 діб.

Розмножується ревінь насінням і вегетативно.