Ревінь чорноморський

Ревінь (лат. Rheum) – рід багаторічних трав'янистих рослин, що належать до родини Гречані.

Найбільшого поширення ревінь набув у Європі та США, хоча зростає він і в Азії. Походження ревеню досить заплутане. Ця культура згадується ще в працях Педанія Діоскорида, що жив у першому столітті нашої ери. У XI-XII століттях ревінь став потрапляти в Європу з Азії через Персію. Марко Поло, який побував у тангутському царстві, стверджував, що корінь ревеню там вирощували і заготовляли у великих кількостях. У 1640 корінь ревеню стали доставляти в Англію з Китаю через Індію, й англійці вважали його кантонським, китайським або східно-індійським овочем. На територію сучасної Росії ревінь потрапив найімовірніше з Кримського півострова. 

У ревеню темно-буре гіллясте дерев’янисте кореневище діаметром 4-6 см, заросле дрібними корінцями. Корінь ревеню живе 12 і більше років. Надземні стебла прямі, товсті, порожнисті, волокнисті, однорічні. Прикореневі великі листки ревеню цільні, зубчасті або пальчасто-лопатеві, часто хвилясті по краю, розташовані на довгих багатогранних або циліндричних черешках, оснащених біля основи широкими розтрубами. Стеблові листки набагато меншого розміру, ніж розеткові.

Прямостояче слабкогіллясте стебло ревеню може сягати у висоту 2,5 м. Високі, прямі, вкриті червоними плямами квітконоси закінчуються волотистими суцвіттями, що складаються з дрібних білих, зелених, рожевих або червоних квіток обох статей, які в разі недорозвиненості можуть бути одностатевими. Цвіте ревінь у кінці травня або на початку червня. Плід ревеню – тригранний горішок червоно-коричневого відтінку завдовжки 7-10 см. Щодо цілющості, то цінність мають черешки листя та корінь ревеню.

Підживлюють ревінь 1-2 рази за сезон рідкими органічними або комплексними мінеральними добривами, наприклад, розмішавши півлітра коров'яку в 10 л води. Окрім того, кожні 4-5 років під кущі вносять по 1-2 відра перегною або гною. Ревінь навесні краще підживлювати мінеральними добривами, а підживлення органікою ліпше проводити восени. 

Оскільки ревінь рослина холодостійка, його насіння можна сіяти відразу на город, оминаючи етап вирощування розсади. Коли садити ревінь у відкритий ґрунт? Посадка ревеню насінням здійснюється напровесні (в березні або навіть у лютому) або в середині жовтня. Рослина вирізняється не тільки холодостійкістю, а й невибагливістю, тому посадка ревеню і догляд за ним труднощів не передбачають. Його можна посадити в віддаленому куточку саду на сонечку або в притінку, під пологом плодових дерев.

Ґрунти рослина воліє вологі й водопроникні, з високим умістом гумусу і кислотністю на рівні 4,5 pH. За кілька місяців перед посадкою ділянку під ревінь перекопують із перегноєм із розрахунку 3 відра добрива на м². На одному місці ревінь може рости 15 і більше років.

Вирощування ревеню з насіння справа клопітка, та й перший урожай ви отримаєте тільки через кілька років, але для того, щоб на багато років забезпечити себе смачним і корисним овочем, є сенс постаратися. Насіння ревеню можна придбати в агромагазинах або через Інтернет у виробників чи продавців, які добре себе зарекомендували. За 4 дні до посіву насіння на 10 годин опускають у воду кімнатної температури для набубнявіння, потім знезаражують упродовж години в рожевому розчині марганцівки, перекладають у вологу тканину й чекають, коли насіння наклюнеться.

Сіють ревінь на розсаду на початку квітня в горщики діаметром 10-12 см на глибину 2-3 см. До появи сходів субстрат у горщиках потрібно весь час тримати злегка вологим.

Насіння починає проростати через 2-3 тижні, і при появі сходів посіви потрібно відразу перемістити в світле місце. Догляд за сіянцями полягає в регулярних поливаннях, розпушуванні субстрату й підживленні з регулярністю один раз на 10 днів. За розсадою доглядають усе літо, а через 90-100 днів із моменту посіву, тобто в серпні або на початку вересня, сіянці висаджують на грядку, щоб вони встигли вкоренитися до зими. 

Як посадити ревінь на грядку в відкритому ґрунті?

Спочатку насіння пророщують, як було описано вище, а потім густо розкладають у борозни завглибшки 1-1,5 см, розташовані на відстані 20-25 см одна від одної на розсадній грядці, і закладають. Якщо посів проводиться під зиму, поверхню грядки суцільно мульчують шаром завтовшки 1 см із листового перегною, садового компосту або іншого органічного матеріалу. При весняному посіві ділянку мульчують уже після появи сходів.

При вирощуванні ревеню розсадою мульчу укладають відразу після пересадки сіянців у відкритий ґрунт. які сидерати сіяти восени, навіщо сіяти, в чому особливості різних культур?

Хоч коли б ви сіяли насіння – напровесні чи в жовтні – сходи на грядці з'являться навесні, однак майте на увазі, що прорісність у насіння ревеню досить низька. У другій половині травня, коли на сходах розвинеться 1-2 справжні листочки, сіянці розсаджують за схемою 10х10 см.

Як виростити ревінь у відкритому ґрунті?

До самої осені догляд за сіянцями полягає в регулярному поливі, розпушуванні навколо них ґрунту, прополюванні й підживленні комплексним мінеральним добривом один раз на 10 днів. На початку осені підживлення та полив припиняють, а ревінь із насіння пересаджують на постійне місце, хоча багато садівників вважають, що саджанцям краще рости в шкілках ще один рік. При посадці саджанців на постійне місце врахуйте, що одній рослині знадобиться площа живлення як мінімум 1 м². 

Великі черешки ревеню можна отримати тільки за умови регулярного і рясного поливу. За сезон ревінь поливають 3-4 рази, витрачаючи по 30-40 л води на м² ділянки. Що рясніші й частіші поливання, то менше в черешках щавлевої кислоти. Коли на ревені з'являються квітконоси, їх зрізають, оскільки розвиток квіткових стрілок уповільнює відростання листя і розвиток черешків. Після поливання бажано розпушувати навколо рослин ґрунт і видаляти бур'ян. 

Улітку багаторічний ревінь омолоджують, зрізуючи листя з черешками й залишаючи тільки 2-3 листків для живлення рослини, але до осені кущ знову обростає листям, третину з якого можна використовувати в їжу, а 2/3 листя залишають на кущі, щоб рослина могла підготуватися до зими. На зиму кущі ревеню вкривають опалим листям або засипають сухою землею. Навесні кущ звільняють від покриття, щоб рослина могла нарощувати листя.