Інша назва (народні назви):
садова рута, винна трава, рута пахуча, винна рута.
Рута запашна (Ruta graveolens L.) багаторічний вічнозелений напівчагарник сімейства Рутові (Rutaceae). Народні назви: очна рута, благородна рута, садова рута, винна трава, рута пахуча, винна рута, німецька рута, трава його Світлості, мати рослин.
Історія:
Найбільш давнім вважається згадка рути в Біблії – Господь згадував про неї і про інші трави, з яких іудеї давали десятину в храм. Її активно використовували стародавні, зокрема Гіппократ, який рекомендував руту як головний інгредієнт знаменитої протиотрути.
Використання:
Руту вирощують заради молодого листя, які йдуть як приправа до страв, для посипання бутербродів і в оцет (смак, що нагадує часник або цибулю).
Лікарські властивості:
Як протиспазматичний засіб при гастритах із недостатньою кислотністю, здутті, спазматичних запорах, при хворобах печінки і жовчного міхура, як засіб, що збуджує апетит і знеболює при виразці шлунка, трохи проносить; як потогінний і такий, що очищує кров при фурункулах, лишаях, прищах, висипах на тілі, поліпшує діяльність серця (алкалоїд протопин, «родич» алкалоїдів опію, прискорює пульс). Рутка лікарська, також корисна при іпохондрії, істерії, різі в животі. Є відомості про ефективне використання її при проказі.
Цвіте:
Розмножується:
Розмножується безпосередньо посівом насіння в ґрунт або вирощуванням розсади, а також діленням куща й живцюванням.
Поширення:
У природних умовах росте в Криму, зустрічаючись зрідка на кам’янистих схилах. Культивують руту як пряну і лікарську рослину в промислових цілях в Ірані, Індії, Лівії, Алжирі, США та ін. Відомо близько 60 видів рути, головним чином в Середземномор’ї і у помірному поясі Азії. Одні з них багаторічні трави, інші – напівчагарники. У Південній Європі зустрічаються дикі різновиди рути: вузьколистна (anguslifolia Pers.) І гірська (montana L.); в городах і садах середньої Європи розводили руту звичайну (vulgaris Alf.), з широким листям, у південній Європі – великолистну (macrophylla Sol.) і приквіткову (bracteosa Alf.), з ще більш великими листками.
Вирощують руту в городах і палісадниках – особливо часто в Україні, в Молдавії, Білорусії та Прибалтиці. Росте на городах, у садах, на полях, засіяних яровою культурою колоскових, на свіжих могилах сільських цвинтарів і взагалі на вироблених добрих грунтах, засмічених місцях (бур’ян). Там, де росте вона густо, поле здається сизим, наче вкрите димом.
