Горох не можна висівати після зернобобових культур та бобових багаторічних трав
Горох (Pisum L) — однорічна рослина з родини бобових. У виробництві поширені два види: посівний (P. Sativum L.) і польовий (P. Arueuse L.).
Горох є основною зернобобовою культурою, важливим джерелом рослинного білка, одним із кращих попередників для зернових та інших культур у сівозміні, суттєвим елементом біологізації землеробства.
Зерно гороху має високі продовольчі та кормові якості, містить від 16 до 36% білка, до 54% вуглеводів, 1,6% жиру. Білок його є повноцінним за амінокислотним складом і засвоюється в 1,5 рази краще, ніж пшениці. В ньому міститься 4,6% лізину, 11,4% аргініну, 1,2% триптофану (від сумарної кількості білка). Борошно із зерна гороху використовують як важливий концентрований корм, в 1 кг якого міститься 1,17 кормових одиниць і 180–200 г перетравленого протеїну.
Горох невибагливий до тепла. Насіння його починає проростати, коли ґрунт прогріється усього до +1…+2°С, а сходи добре витримують короткочасні заморозки до –6…-7°С. Найсприятливішою температурою для гороху в період вегетації є +15…+18°С. Проте в період наливу і дозрівання насіння йому потрібна дещо вища температура (близько +25°С).
До вологи горох вибагливий, починаючи з проростання: насіння бубнявіє у разі поглинання до 115% води від сухої маси. Найвищі врожаї формує у районах із річною кількістю опадів 450–600 мм і вологістю ґрунту 70–80% НВ. В посушливі роки (особливо коли в період від сходів до кінця цвітіння запаси продуктивної вологи в орному шарі ґрунту становлять менше 25 мм) різко знижує урожай — опадають квітки, зменшується озерненість бобів; маса 1000 насінин. Негативно впливає на урожайність гороху і надмірна волога — розвивається велика вегетативна маса, на що витрачається багато поживних речовин; рослини сильно уражуються хворобами.
За тривалістю вегетаційного періоду горох належить до скоростиглих культур — визріває за 75–115 діб. Тому його часто вирощують як парозаймаючу культуру.
Це самозапильна рослина, проте у жарку погоду спостерігається також його перехресне запилення.
У рослин гороху розрізняють чотири основні фази (проростання насіння, поява сходів, бутонізація-цвітіння, достигання) і ХІІ етапів органогенезу, які поділяють на 3 періоди онтогенезу: 1-й (І–ІІ етапи) — формування та ріст вегетативних органів, коренів, стебел, листя; 2-й (ІІІ–VІІІ етапи) — закладання, ріст генеративних органів (суцвіть, квіток); 3-й (ІХ–ХІІ етапи) — формування, ріст і достигання репродуктивних органів — бобів і насіння.
Найбільш популярною серед зернобобових культур в південних регіонах є горох. Він стійкий до приморозків, тому повинен бути висіяним у найбільш ранні строки. В цьому випадку горох оптимально використає зимову вологу, тому час вегетації буде скорочений. Мінімальна температура проростання насіння становить +1…+2°С. Якщо запізнитися з посівом хоча б на один день, то це приведе до зниження врожайності в середньому на 1 ц/га, а при сівбі пізньою весною та в посушливе літо – на 1,5-2 ц/га. До того ж страждає якість гороху: відбувається різкий недобір білка та знижується накопичення в насінні протеїну.
Будучи відмінним попередником для інших культур сівозміни, горох дає високі врожаї після різних культур. Добрим попередником є озимі і ярі зернові. Горох висівають після удобрених просапних — кукурудзи, картоплі, цукрового буряка. Проте технології вирощування цукрового буряка та кукурудзи вимагають внесення високих доз азоту, що знижує роль гороху як азотфіксатора.
Він може не формувати бульбочок, якщо його розміщувати після попередника, що залишає у ґрунті багато нітратів. У сівозміні горох можна висівати на тому самому місці не раніше як через 5–6 років. Це захищає культуру від ураження кореневими гнилями, фузаріозом, нематодою, плодожеркою, бульбочковими довгоносиками тощо. Непридатні в якості попередника соняшник, багаторічні бобові і злакові трави, зернобобові культури, однорічні трави з бобовим компонентом. За розміщення посівів необхідно враховувати післядію гербіцидів, яка негативно впливає на розвиток рослин.
Дуже важливо обрати оптимальну глибину загортання насіння та густоту посіву. Орієнтовна глибина загортання насіння гороху у ґрунт складає 6–8 см. Якщо посіяти насіння глибше ніж 10 см, то сходи затримаються на 2–3 дні, а якщо навпаки – значна їх частина розміщується в поверхневому шарі ґрунту, що швидко пересихає. Загущення посівів призводить до конкуренції між рослинами гороху, в результаті якої дуже слабо розвивається коренева система. Це призводить до втрати посухостійкості. Норма висіву гороху на 1 гектар складає 1,1…1,4 млн. шт. насінин.
Передпосівне протруювання насіння виконують за 3-4 тижні до посіву препаратами Вітавакс 200 ФФ (2,5 л/т), Ламардор FS 400 (0,15-0,20 л/т). Якщо для протруювання використовувати Фундазол (3 кг/т), насіння обробляють безпосередньо перед сівбою бактеріальним препаратом Ризоторфіном. Агрономічна ефективність Ризоторфіна для бобових культур становить в середньому 10-30%, додатковий збір білка – 2-5 ц/га.
