Сорт Атлант (амарант (щириця))

Амарант (щириця) – високопродуктивна однорічна культура. Використовується в кормовиробництві (надземна маса – на зелений корм, силос, трав’яну муку, як білковий концентрат, зерно – на корм для птахів), у кондитерській, хлібобулочній, фармацевтичній, парфумерній промисловостях, у дитячому харчуванні, а також у озелененні як квітниково-декоративна культура.
В культурі найбільш розповсюджений амарант волотистий – А. paniculatus L., хвостатий – A.сaudatus L., білонасінний – A. leucospermus S. Wats.
Батьківщиною більшості видів амаранту вважають Північну і Тропічну Америку (Мексику, Аргентину, Венесуелу, Перу). В Україні всебічні інтродукційні та селекційні дослідження з видами роду амарант проводяться з другої половини 70-х років ХХ сторіччя у відділі нових культур Національного ботанічного саду ім.М.М.Гришка НАН України (НБС).
Амарант (щириця) відноситься до родини амарантових – щирицевих (Amaranthaceae). У світовій флорі налічується понад 800 видів і низка міжвидових гібридів амарантів. В Україні зустрічаються 12 видів, включаючи завезені із Західної півкулі і місцеві щириці.
Основними достоїнствами амаранту є інтенсивне зростання, невибагливість до ґрунтів, висока посухо- і солестійкість, стійкість до хвороб, пластичність, легка адаптивність до різних умов середовища, висока продуктивність зеленої маси і насіння та поживна цінність.
Амарант може широко використовуватися в їжу. З листків молодих рослин готується цінний салат. Насіння його за смаком нагадує горіх.
Для амаранту характерним є висока насіннєва продуктивність. Біологічна врожайність різних сортів в зоні Полісся України становить від 3,5 до 8,6 т/га. Реальна насіннєва продуктивність досягає 1,2-2,5 т/га. В господарствах при дотриманні елементів технології вирощування отримують 0,8-1,5 т/га якісного насіння.
Амарант як нова культура перспективна, особливо в посушливих умовах. Можливості рослини вивчені поки недостатньо. Він може широко використовуватися для приготування силосу в чистому виді і у суміші з іншими культурами. До позитивних якостей амаранту, крім посухостійкості, відносять поїдаємість, можливість тривалий час використовуватися в зеленому конвеєрі. Крім того, що рослини не знижують кормові достоїнства від фази стеблування до цвітіння, період годівлі може бути продовжений за рахунок посіву в 2-3 строки з інтервалами в 10-15 діб. Тому його можна вирощувати як проміжну культуру у післяукісних та післяжнивних посівах. В умовах південного Полісся та північного Лісостепу оптимальні строки останньої сівби – початок ІІІ декади липня.
Амарант високоврожайна культура. Сорти Національного ботанічного саду ім.М.М.Гришка НАН України у виробничих посівах у різних умовах зон Полісся та Лісостепу забезпечують від 25-30 до 80-120 т/га зеленої маси.

Зелена маса амаранту добре поїдається різними видами сільськогосподарських тварин. З фази викидання волоті до утворення насіння поїдаємість амаранту незначно знижується і становить від 88 до 98%. Поживні речовини в зеленій масі найбільш високим коефіцієнтом перетравності вирізняються у фазі викидання волоті.
У 100 кг зеленої маси амаранту залежно від фази використання міститься 9-12 кг кормових одиниць, у такій же кількості сухої речовини – 57-69 кг кормових одиниць.
Зелена маса амаранту має високу енергетичну поживність. В 1 кг зеленого корму амаранту вихід валової енергії становить 2,3-2,5 і обмінної – 1,1-1,3 МДж.
Цінним хімічним складом відрізняється силос амаранту. У ньому міститься 23,6% сухої речовини, 3,5 – протеїну, 1,9 – білку, 9,6 – БЕР, 0,9 – ліпідів, 5,5 – клітковини і 4,2% – золи. Вміст кормових одиниць на 100 кг маси силосу досягає 16,2 кг, перетравного протеїну – 2,4 кг. На кормову одиницю припадає 149 г перетравного протеїну. Перетравність протеїну амаранту становить 68%, білку – 48, ліпідів – 62, клітковини – 56, БЕР – 69%.
МОРФОБІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Амарант у культурі – однорічна, високоросла, облистнена рослина. Стебло неправильно-округле, жолобоподібне, пряме, сягає висоти від 120 до 200 см і більше, зелене, червоне, жовтогаряче. Листки довгочерешкові, яйцевидно-ромбічні, загострені, шорсткі і, залежно від видових та сортових особливостей мають різне забарвлення від світло-зеленого до пурпурового. Суцвіття – велика пряма волоть, у верхівці нахилена, у хвостатих видів – як довга волоть. Насіння чорне, біле, рожеве, кремове, дрібне, плівчасте, лінзоподібне чи сочевицеподібне, з кільцевим зародком, блискуче. Насіння зберігає схожість 8-10 років. Маса 1000 шт. – 0,4-0,6 г. Квітки двополі безпелюсткові. Чашолистків – 4-5, тичинок – 3-5, рилець – 2-3, зав'язь одногніздова, з одним сім’язачатком.
Коренева система амаранту стрижнева, у верхній частині помітно потовщена, дуже розгалужена в орному шарі. Корінь недостатньо могутній і нерідко вивалюється під тиском надземної маси.
Оптимальна температура повітря для росту і розвитку амаранту +350С, однак рослина добре себе почуває при різних перепадах денних і нічних температур. Температура +20...+250С особливо сприятлива для його швидкого росту.
За посухостійкістю амарант відноситься до групи так званих С4 – рослин субтропічного і тропічного походження. З високоефективним С4-фотосинтезом зв'язані висока біологічна продуктивність і низький транспіраційний коефіцієнт цих рослин.
Потреба амаранта у волозі в 2,0-2,5 рази менша, ніж у бобових і злакових культур на одиницю синтезованої органічної речовини.
Однією з важливих біологічних особливостей амаранту є екологічна пластичність і адаптивність, що виявляється в його пристосованості до різних грунтово-кліматичних умов.
До основних екологічних факторів, що впливають на розвиток амаранту, відносяться тепловий режим, вологість, тип ґрунту, ФАР і конкурентноздатність в агрофітоценозах з сегетальною рослинністю.
Амарант світлолюбна рослина. Добрий ріст та розвиток його відбувається тільки при розрідженому стані рослин.
Амарант потребує внесення значних доз добрив. З врожаєм 10 т/га сухої речовини він виносить 150-175 кг N, 90-100 – Р2О5, 450-550 – К2О, 210-250 – СаО, 80-100 кг – Mgo. Завдяки цьому при середньому і високому рівнях родючості в грунт вносять N120-140Р60-80К140-160, при низькому – дозу добрив збільшують на 20-25%.
Амарант – культура, яка здатна формувати велику листкову поверхню. Максимальних розмірів вона досягає у фазі цвітіння, приблизно через 55-60 діб після сходів. На ділянках, удобрених азотом, площа листків у цей період становить 97-136 тис.м2/га, на фоні Р60К90 – 80 тис.м2/га. При подальшій вегетації рослин у результаті відмирання нижніх найбільш великих листків, листкова поверхня зменшується.
Відмінною біологічною особливістю амаранту є те, що він на різних стадіях вегетації протягом 3-4 тижнів після сівби росте повільно і сильно пригнічується бур'янами. Без захисту від бур'янів амарант часто не витримує конкуренції з сегетальною рослинністю, особливо це відноситься до зріджених посівів.