Сорт Лужок (ріпак ярий, Ріпак (рапс))

Світла плямистість (циліндроспороз)
У 2008 році циліндроспороз мав поширення переважно в західних, центральних та окремих південних областях. Порівняно тепла і волога погода у вересні та жовтні 2007 року сприяли поширенню інфекції та ураженню рослин озимого ріпаку цією хворобою. Її поширення на розеткових листках весною 2008 року коливалось в межах 4,5-16,0%, на рослинах у фазу цвітіння-формування стручків 8-24%, а розвиток відповідно коливався в межах 0,1-0,4% і 1,5-3,2%. Більш інтенсивний розвиток хвороби спостерігався на гібридах озимого ріпаку - ПР46В31, БЕ 18098 (хворіло 29-37% рослин з інтенсивністю ураження 5,2-8,5%).
За сприятливих для розвитку хвороби умов протягом вегетації (висока насиченість повітря вологою через мрячні дощі, тумани, вітряна погода, температура повітря в межах 10-150С) і наявному запасі інфекції в посівах озимого ріпаку, рослинних рештках і насінні у 2009 році можливе значне ураження ріпаку циліндроспорозом.
Проти хвороби найбільш ефективним заходом є вирощування стійких сортів і гібридів ріпаку (Волан, Еліот, Вектра, Нельсон), дотримання сівозміни, просторової ізоляції між капустяними культурами, знищення рослинних решток, протруєння чи інкрустація насіння дозволеними протруйниками. Під час вегетації при загрозі інтенсивного розвитку хвороби посіви ріпаку потрібно обприскувати дозволеними фунгіцидами.

Біла плямистість (кільцева плямистість, або сіростеблість)
За даними обстежень ріпакових полів восени 2007 р. розповсюдження білої плямистості на озимому ріпаку в господарствах західних, північних і центральних було незначним. Ураженість розеткових листків рослин білою плямистістю становило 1,5- 6,5%. Максимальний розвиток хвороби у цей період відбувся в окремих господарствах Вінницької області на іноземних гібридах озимого ріпаку, де хворіло 85-100% за інтенсивності розвитку 11,5-22%.

У 2008 році в господарствах зазначеного регіону у фазу формування зеленого стручка ураженість рослин білою плямистістю становила 3-14% з інтенсивністю розвитку 0,5-4,2%.
Восени 2008 р. епіфітотійний розвиток хвороби спостерігався на сходах озимого ріпаку в окремих господарствах Козелецького району Чернігівської області (хворіло 100% рослин з інтенсивністю ураження 16-37%). Причиною такого розвитку хвороби було використання недоброякісного насіннєвого матеріалу.
Під час цьогорічної вегетації ріпаку інтенсивний розвиток хвороби можливий за умов прохолодної (14-200С) весни у фази бутонізації-цвітіння рослин, вологості повітря вище 80% впродовж декількох діб, частих дощів з вітром, довготривалого утримання роси на листках ріпаку (в межах 9-14 год.).
Для зменшення недоборів урожаю ріпаку, обумовлених білою плямистістю, необхідно надавати перевагу стійким сортам. Підвищеною стійкістю характеризуються сорти озимого ріпаку Ксаверівський, Валеска, Атлант; ярого – Герос, Терра, Магнат. Додержання правильної сівозміни, дотримання просторової ізоляції між капустяними культурами, обов’язкове протруювання насіння (при необхідності – обприскування посівів дозволеними фунгіцидами), обов’язкове глибоке приорювання післязбиральних решток ріпаку – все це забезпечить захист рослин ріпаку від білої плямистості.

Вертицильозне в’янення
У минулому році хвороба мала поширення у всіх ріпакосіючих районах озимого і ярого ріпаку. Вона, як правило, легко виявлялась на посівах ріпаку у вигляді передчасного відмирання рослин у фазі зеленого стручка. Ураженість рослин озимого ріпаку коливалась в межах 1-4,0%, ярого – 1-2%.
Враховуючи існуючий запас інфекції на рослинних рештках у ґрунті, а також за умов насичення сівозміни капустяними культурами, посіву ріпаку після соняшнику, льону, конюшини, сої, конопель, які уражуються цим патогеном у 2009 році можливе значне ураження рослин озимого і ярого ріпаку вертицильозним в’яненням.
Проти хвороби ефективним заходом є чергування ріпаку з культурами, що не уражуються збудником хвороби, насичення сівозміни ріпаком не більш 25-30%, збалансоване внесення органічних і мінеральних добрив, вапнування кислих ґрунтів, знищення уражених решток. Підвищеною стійкістю до вертицильозного в’янення характеризуються сорти озимого ріпаку Горинський, Ландар, Дангал, гібрид Елвіс та ярого– Ірис, Лужок, Клітинний 8.

Фузаріозне в’янення
Обстеження посівів ріпаку в основних районах його вирощування показало, що у 2008 р. ураженість рослин озимого ріпаку фузаріозним в’яненням коливалась у межах 4-7,0%, ярого – 2-4%.
Враховуючи існуючий запас інфекції на рослинних рештках в ґрунті, а також за умов насичення сівозміни культурами, які уражуються цим патогеном у 2009 році можливе значне ураження рослин озимого і ярого ріпаку фузаріозним в’яненням.
Захисні заходи, які проводяться на ріпаку проти вертицильозу є ефективними і проти фузаріозного в’янення.

Борошниста роса
Розповсюдження хвороби у 2008 р. відбувалось на озимому і ярому ріпаку переважно в господарствах лісостепової та південної зон. На озимому ріпаку поширення хвороби коливалось в межах 11-22%, за розвитку 1,6-7,5%, на ярому ці показники становили відповідно 14-31% і 3,0-9,8%.
Враховуючи запас інфекції на рослинних рештках у 2009 році розповсюдження і розвиток борошнистої роси буде мати реальні підстави, в разі високої температури повітря в період наливу і дозрівання насіння, дефіциту вологи в грунті.
Проти хвороби ефективним заходом є своєчасне знищення уражених решток, дотримання сівозміни і просторової ізоляції між капустяними культурами.

Бактеріоз коренів
Обстеження площ озимого ріпаку навесні 2008 р. в господарствах західних, північних і центральних, деяких південних областей показало, що бактеріозом коренів хворіло 0,5-6,0% рослин. В окремих господарствах Чернігівської області поширення хвороби сягало до 20%.
Розповсюдження бактеріозу коренів в 2009 р. можливе повсюди. Рівень захворювання рослин визначатиметься ґрунтово-кліматичними умовами вирощування озимого ріпаку. На нього в значній мірі впливатимуть строки сівби, якість та вчасність обробітку ґрунту до посіву озимого ріпаку, які виключають оголення кореневої шийки і розривання кореневої системи рослин взимку, оптимальне азотне живлення рослин та їх стан восени, висота снігового покриву, тривалість морозів та різкі перепади температури у зимово-весняний період з таненням снігу, утворенням льодової притертої кірки, механічне пошкодження рослин тощо.
Проти бактеріозу коренів ефективним заходом є дотримання сівозміни, просторової ізоляції між капустяними культурами, внесення збалансованого живлення рослин макро- і мікроелементами, сівба озимого ріпаку в оптимальні строки з обов’язковим коткуванням ґрунту, своєчасне знищення бур’янів-резерваторів інфекції та проведення заходів проти шкідників-переносників інфекції, обов’язкове глибоке приорювання післяжнивних рослинних решток.

Слизистий бактеріоз
Слизистий бактеріоз у 2008 р. мав поширення на ярому ріпаку, переважно як і в попередні роки, в господарствах центральних і південно-східних областей від 1 до 6% - у фазі бутонізації і 2,5- 8,0 % - у фазі зеленого стручка. Хворі рослини в’янули, уражені органи ослизнювались, загнивали і відмирали.
Значний запас інфекції на неперегнилих рештках капустяних культур дасть можливість інфекції розповсюдитися на ярому ріпаку в 2009 р. за таких гідротермічних умов: у фази бутонізації-цвітіння рослин – впродовж 4-5 днів температура повітря -20-250С, вологість повітря – вище 80%, часті проливні дощі та випадання на рослини рясних рос.
Дотримання сівозміни, насичення сівозміни ріпаком не більше 20%, дотримання просторової ізоляції між капустяними культурами, збалансоване живлення рослин макро- і мікроелементами, своєчасне знищення бур’янів-резерваторів інфекції та проведення заходів проти шкідників - переносників інфекції та обов’язкове глибоке приорювання післяжнивних рослинних решток є ефективними заходами проти слизистого бактеріозу.