Глід

Глід — чагарник або дерево з сімейства Рожевих, висота якого може досягати 4 м.

Чимало різновидів глоду – листопадні багатостовбурні дерева, але зустрічаються і напіввічнозелені види рослини. У висоту глоди сягають від 3 до 5 м, але в оптимальних умовах можуть рости і до 12 м. Крона у них округла, щільна, яйцеподібна або куляста, часто асиметрична. Кора сіра або коричнева, тріщинувата або ребриста, у частині видів вона відшаровується невеликими пластинами. Гілки прямі, звивисті або плакучі. Молоді пагони – з повстяним опушенням або голі, пурпурово-червоного кольору.

Гілки багатьох видів озброєні безлистими колючками завдовжки від 5 мм до 10 см, що розвиваються із пазушних бруньок. У азійських і європейських видів глоду колючки маленькі або їх немає зовсім. Округле, ромбічне, еліптичне або яйцеподібне листя глоду з перисто-надрізаною, цільною або лопатевою пластинкою з пильчастими, зубчастими або розсіченими краями розташоване на пагонах по спіралі. Довжина листя від 1 до 12 см, воно може бути голим або густо опушеним, черешковим або майже сидячим.

Восени листя багатьох видів забарвлюється в помаранчевий, пурпуровий або золотистий кольори, але деякі види зберігають листя зеленим до самого опадання.

На садових ділянках глід висаджують, як правило, для створення непрохідного живоплоту, а також окремою рослиною для отримання плодів. Здійснюють посадку навесні або восени, причому осіння посадка, як і у випадку з іншими плодовими деревами, краща. Глід любить відкриті сонячні ділянки й важкі родючі ґрунти з гарним дренажем. 

Вибір місця і спосіб посадки глоду залежить від того, для якої мети ви його вирощуєте. Якщо вас цікавить урожай плодів, то краще посадити дві-три рослини на відстані приблизно двох метрів одна від одної – так вони будуть краще запилюватися. Для закладення посадкової ями потрібно приготувати суміш торфу, піску, перегною, верхнього родючого шару землі та з великою обережністю додати в неї трохи вапна. 

Посадка глоду для живоплоту здійснюється в загальну траншею завглибшки й завширшки 50 см. Саджанці поміщають у неї на відстані приблизно 50 см один від одного. При виборі місця для огорожі постарайтеся уникнути навіть найменшого затінення, оскільки в тісняві, та ще й у затінку дерева розвиватися не будуть. Найкращим посадковим матеріалом є дворічні саджанці. Для сольної посадки викопують яму завглибшки і завширшки близько 70 см, в яку поміщають шар битої цегли, щебеню або гравію завтовшки 15-20 см, а зверху насипають шар піску 5 см завтовшки.

Коріння саджанця обережно розправляють, поміщають у яму і засипають підготовленою ґрунтовою сумішшю таким чином, щоб коренева шийка виявилася на 3-5 см вище рівня поверхні. Після посадки саджанці рясно поливають, а коли вода вбереться, пристовбурну ділянку мульчують шаром компосту, торфу або перегною завтовшки не менше 5 см, а пагони саджанців укорочують до 10 см. 

Вирощування глоду і догляд за ним передбачають усього одне підживлення за вегетаційний період – перед цвітінням. У ролі добрива найкраще використовувати розчин коров'яку (1 частину коров'ячого гною розвести в 10 частинах води). Цього живлення рослині має вистачити на весь сезон.

Абсолютна невибагливість до ґрунту дозволяє використовувати глід у будь-якому місці саду, за винятком кислих та перезволожених ґрунтів. Глід чудово росте навіть на кам’янистій, бідній, піщаній землі, хоча й надає перевагу родючим, середнім і важким. Дренованність — дуже важливий параметр для цього чагарника. Для найкращого цвітіння та плодоношення бажано обирати лужні типи ґрунту або до посадки додатково провести розкислення вапном.

Значно краще росте глід на родючій землі. Заздалегідь в ґрунт на кожен квадратний метр варто внести 50 г вапна (кісткове або фосфоритне борошно — за інструкцією виробника), по відру компосту чи перегною, піввідра піску. Якщо ґрунт надто щільний або кислий, можна заміними землю в посадковій ямці на суміш з рівних частин перегною (компосту) з листової землею, у яку додали для текстури пісок.

Для максимального розкриття декоративності потрібні сонячні місця. Та всі види та сорти, за винятком глоду даурського та великоколючкового, є рослинами тіньовитривалими і можуть добре розвиватися як на сонячній ділянці, так і в напівзатінку або затінку. Недостатнє освітлення прямо позначається на рясності цвітіння й плодоношення, але не на красі листя чи щільності й колючках.

Всі види глоду дивовижно стійкі до забрудненого середовища й міських умов.

Насіння глоду краще висівати недостиглі і свіжі. Підготувати борозенки і закрити насіння на глибину 5см. Перед посівом обробити препаратами для прискорення росту, наприклад 1% розчином нітрату калію.

Навесні або восени наступного року саджанці можна посадити на постійне місце. Підготувати посадкову ямку з поживним ґрунтом з додаванням деревної золи, засипати до кореневої шийки і ущільнити. Провести рясний полив.

Фактично, глід не потребує догляду взагалі. Він настільки посуховитривалий, що може обійтися без жодного поливу у будь-якому віці.

Для рясного цвітіння і отримання якнайкращого врожаю зазвичай проводять підтримуючі поливи з частотою близько 1 разу в місяць, в тривалу посуху — 2-3 рази (1 відро на кущ). Окрім поливу, доречно вносити 1-2 підживлення в рік. Навесні використовують повне мінеральне добриво або будь-яку зрілу органіку в стандартній кількості (50-60 г і 5-6 кг). Повторне підживлення можна провести перед цвітінням, зеленими добривами або настоєм гною.

Під кущами не варто давати розростатися бур’янам. Прополювання декілька разів за рік з розрихленням ґрунту на глибину до 10 см можна замінити простим мульчуванням будь-якими доступними матеріалами.

Всі види глоду чудово переносять стрижку та формування, їх можна стримувати по висоті, загущувати та надавати певних контурів. Для утворення непроникних, дуже густих колючих огорож глід після посадки обрізають на висоту пеньків у 15-20 см, а потім щорічно залишають по 1-2 пагони до утворення суцільної стіни, переплітаючи гілки між собою до потрібної висоти, ширини і гущини. Видаляти пошкоджені, сухі гілки потрібно щорічно, обов’язково для будь-якого виду. Глід краще обрізати до розпускання бруньок, та, за потреби, огорожі можна стригти ще й в липні.

Глоди хворіють дуже рідко. При розповсюдженні серед яблунь в садку на кущі інколи перекидаються іржа, борошниста роса, п’ятнистості. Пошкоджені пагони з слідами нальоту краще вирізати, а перед зимою чи напровесні, ще до розпускання бруньок, обприскати кущі звичайним розчином бордоської суміші або іншим системним фунгіцидом. Зі шкідників найбільшу шкоду глоду наносять бруньковий кліщ, довгоносики, яблучний пильщики, щитовки та інші комахи, що вражають клени, вишні та яблуні. Осіння та весняна обробка колоїдною сіркою чи системним інсектицидом швидко вирішує проблему.

Всі види і сорти глоду, які відносяться до районованих та рекомендовані для українського клімату, не потребують особливої підготовки до зими. Достатньо восени трішки підвищити мульчу, а для щойно висаджених рослин — підсипати сухе листя на висоту біля 5-10 см.

Збирання листя рослини здійснюється на початку цвітіння глоду до моменту, коли розкриваються його квітки. Плоди глоду заготовляють в кінці літа, з серпня по вересень. У цей період ягоди мають найбільшу концентрацію корисних речовин.

Висушити плоди глоду можна природним шляхом, помістивши сировину на сонці й рівномірно розподіливши по всій поверхні. Також підготувати фітосировину можна в сушарці, підтримуючи температуру від 50 до 60 ℃. По готовності ягоди перебирають і видаляють зіпсований матеріал з плодоніжками, чашолистки. 

Просіяти сировину можна через сито. Обсяг готових ягід становить приблизно 40% від початкового.

Для зберігання сировини використовуються полотняні або паперові мішечки. Зберігати плоди слід у сухому провітрюваному місці

Глід можна вирощувати з насіння, та перші сходи з’являються лише через декілька років. Через надтверду оболонку насіння потребує стратифікації впродовж 6-12 місяців. Після добової обробки в однопроцентному розчині калійної селітри насіння висівають на окремій грядці під зиму. Сходи розвиваються дуже повільно, по декілька десятків сантиметрів на рік, потребують дорощення протягом 2-3 років.

Завдяки чудовому галуженню глід куди простіше виростити з відводків чи відкопуючи кореневу поросль. Улюблені сорти та форми можна щеплювати.

Для глоду кращим варіантом саджанців вважаються дворічні рослини. Підготовка зводиться до звичайного замочування для саджанців з відкритою кореневою системою та поливу для контейнерних рослин. Потреба в обрізці залежить від того, у якій формі ви бажаєте вирощувати глід:

• для деревовидної форми обрізку краще не проводити або злегка вкоротити пагони, згодом — видалити зайві стебла;
• для отримання кущів ті види, що схильні рости деревцем, варто обрізати до коротких пеньків, щоб вони пустили численну поросль та перетворились на чагарники.

Висаджувати кущі глоду можна як навесні, до набухання бронюк, так і восени, з другої половини жовтня до завершення листопада.

Оптимальна дистанція між кущами глоду та до сусідніх рослин — від 1 до 2 м залежно від максимальної висоти обраного сорту і виду. Глід висаджують у просторі посадкові ямки з діаметром і глибиною близько 70 см. На дно краще закласти потужний дренаж з битої цегли, щебню, піску висотою близько 10-15 см.

При висаджування варто звернути увагу на кореневу шийку: вона повинна залишитися на одному рівні з грунтом після усідання землі.