Гречка татарська

Гречка татарська Fagopyrum tataricum Gaertn найбільш близький вид у роді Fagopyrum Mill до Fagopyrum esculentum Moench. Вона використовується в селекційному процесі з метою удосконалення біології існуючих сортів гречки звичайної як джерела біологічних флавоноїдів і білка.

Гречка татарська однорічна самозапильна рослина із родини Polygonaceae, яка широко культивується в багатьох країнах світу для використання як продукту харчування для отримання крупи, муки, з лікарською метою .

Гречка татарська – самозапильний вид, тому формування зерна у неї менш залежить від впливу погодних умов, ніж у гречки звичайної.

Це однорічна трав’яниста рослина висотою 50-180 см, стебло гіллясте, колінчасте, циліндричне, голе, гладеньке, зелене. Листки такої ж форми, як у гречки посівної, але більш округлі з помітною антоціановою плямою при основі. Квітки самозапильні, жовто-зелені, дрібні, мало помітні, без запаху, зібрані в рихлі подовжені китиці. Вісім тичинок, приблизно однакової довжини з маточкою, зав’язь верхня, одногніздна, тригранна. Нектароносні залози є, але вони майже не працюють. Маточка одна з трьома рильцями.

Плоди сірого кольору, дрібні з нечітко вираженою тригранністю і крилатістю. Грані зморшкуваті, з борозенками посередині. Ребра тупі, городчасті .  Даний вид гречки має ряд переваг перед звичайною посівною гречкою, що викликає значний інтерес серед вчених світу. У сучасних умовах, коли у світі спостерігається тенденція до вживання так званої «екологічно чистої їжі», гречка татарська може зайняти певне місце у низці натуральних продуктів, які мають терапевтичну дію на організм людини.

Це, передусім, обумовлено високим вмістом флавоноїдів, особливо рутину, який відомий своєю медичною дією при лікуванні кровоносних судин. Дослідження показали, що борошно з татарської гречки має значний позитивний ефект при лікуванні цукрового діабету, склерозу судин головного мозку, серцево-судинних захворювань і гіпертонічної хвороби. Вона володіє функцією посилення роботи шлунку, перетравлення їжі, підвищення імунітету людини до хвороб, а також зменшує схильність до онкологічних захворювань. Все це вказує на перспективу досліджень і широкого використання гречки виду Fagopyrum tataricum.  

Кращі попередники гречки – кукурудза на силос, картопля, цукровий буряк, зернобобові, удобрені озимі, а в посушливих районах – чистий пар.

Не слід розміщувати гречку після картоплі, ураженої нематодою, і вівса.

Мінеральні добрива ефективно можна використовувати в основному удобренні, під час сівби, а на широкорядних посівах — і в підживленні. Фосфорно-калійні добрива слід вносити восени, азотні — під першу або другу весняну культивацію. Середні норми мінеральних добрив під гречку становлять ­N30–60, Р45–60 і К30–60 кг/га.

Ефективно під час сівби в рядки внести Р10 (або складні добрива). Якщо в основне внесення добрива не використовували, за першої міжрядної обробки доцільно підживити широкорядні посіви гречки складними добривами по 20–30 кг/га д. р.

У степовій зоні України особливо важливе значення має коткування, оскільки гречку як культуру пізньої сівби доводиться сіяти в недостатньо зволожений ґрунт. Недоцільно застосовувати коткування за вологого ґрунту. Перше розпущення провадять на глибину 5–7 см у фазі першого справжнього листка гречки, захисна смуга біля рядків рослин має становити 8–10 см. Вдруге обробляють міжряддя на глибину 8–10 см у разі сухого ґрунту і 10–12 вологого на початку бутонізації рослин.

Під час другого розпушення рослини доцільно підживити мінеральними добривами з розрахунку 1 ц суперфосфату та 0,5 ц/га аміачної селітри. Захисна зона біля рядків — 10–12 см. Третій міжрядний обробіток з підгортанням рядків проводять на початку цвітіння рослин на глибину 6–8 см. Захисна зона при цьому має становити 8–10 см. Під час підгортання проростки бур’янів, що з’являються в рядках захисних смуг, засипаю­ться ґрунтом і гинуть, а рослини гречки утворюють додаткове коріння, в результаті чого поліпшується водно-мінеральна забезпеченість рослин.

Гречка позитивно реагує на якісний обробіток ґрунту, який забезпечує оптимальні водний, поживний, тепловий і повітряний режими і створює добрі умови для формування кореневої системи.

Основний обробіток ґрунту під гречку по відповідних попередниках майже не відрізняється від обробітку під інші ярі культури. Після стерньових попередників проводять лущення стерні дисковими лущильниками ЛДГ-5, ЛДГ-10, Л Д Г - 1 5 на глибину 6 - 8 см. Поля забур'янені багаторічними бур'янами лущать двічі. При значному забур'яненні пирієм лущення проводять дисковими боронами або дисковими лущильниками в двох напрямках на глибину 12-14 см. Ділянки, забур'янені осотом і іншими коренепаростковими бур'янами перший раз обробляють дисковими лущильниками на глибину 6 - 8 см, другий - після відростання розеток осоту, лемішними лущильниками (ППЛ-10-25) на глибину 10-12 см. Зяблеву оранку на попередньо злущених площах проводять плугами з передплужниками після масової появи сходів однорічних бур'янів на глибину 20-22 см, багаторічних - 25-27 см, а на дерново-підзолистих ґрунтах - на глибину орного шару. Поля, на яких вирощувалась кукурудза двічі дискують важкими дисковими боронами БД-10, БДТ-7 і проводять зяблеву оранку на глибину 25-27 см. Після картоплі і цукрових буряків проводять зяблеву оранку на глибину 20-22 см без попереднього лущення.

У районах поширення вітрової ерозії застосовують безвідвальний обробіток ґрунту. Спочатку стерню обробляють голчастою бороною БИГ-3, а глибоке розпушування проводять плоскорізами (ПГ-3-5, КПГ-2-150, ОПТ-3-5) на глибину 20-22 см. Взимку, на полях призначених для сівби гречки, зважаючи на її вологолюбність, проводять снігозатримання з використанням валкоутворювачів (СВУ-2,6).

Перший захід весняного обробітку ґрунту - раннє боронування в 2 - 3 сліди на глибину 3 - 4 с м проводиться для закриття вологи з настанням фізичної стиглості ґрунту боронами БЗТС-1,0. Культивацію 3 боронуванням проводять у період сівби ранніх ярих зернових культур культиваторами КПС-4, КПГ-4 на глибину 10-12 см. Через 8-10 днів поле культивують повторно на 8 - 10 см. Передпосівну культивацію проводять у день сівби культиваторами УСМК-5,4 на глибину загортання насіння (до 6 см). У суху весну перед сівбою застосовують коткування котками ЗККШ-6 або СКГ-2 в агрегаті з райборінками ЗВП-0,6.На важких запливаючих ґрунтах, забур'янених коренепаростковими бур'янами, замість культивацій розпушують ґрунт полицевими лущильниками ППЛ-10-35 або чизельними плугами ПЧ-4,5.

Гречка ж теплолюбна культура, сіяти її потрібно в достатньо прогрітий ґрунт, що значно підвищує польову схожість насіння і густоту сходів. Отже, після стійкого прогрівання ґрунту на глибині 10 см не нижче 12-14°С приступають до сівби. Хоча багаторічні спостереження свідчать, що за достатніх запасів вологи в ґрунті тривалість фази сходів зумовлена температурою ґрунту на глибині загортання насіння. При температурі ґрунту 16-18°С тривалість появи сходів вдвічі менша, ніж за 12 °С. За оптимального температурного режиму повітря і ґрунту поліпшуються і умови проростання насіння, і збільшується польова схожість. Одержання високої польової схожості – одне з найважливіших завдань агротехніки, оскільки від неї значно залежить рівень майбутнього врожаю.

Гречка – культура, яка слабо реагує на терміни сівби і сіяти її можна в літній період. Літні посіви пришвидшують вегетацію культури. Для формування врожаю у таких посівах рослині потрібно 75-80 днів з сумою активних температур 1000-1200°С.

Період від сівби до повних сходів у гречки становить в середньому 7-9 днів, 25-30 днів від повних сходів до початку цвітіння і майже стільки ж рослини інтенсивно цвітуть. Цей період у гречки критичний по відношенню до вологи і високих температур повітря. Є всі передумови, що вологою рослини будуть забезпечені (за травень випало вже 77,6 мм) і якщо навіть в цей період буде висока температура повітря і низька відносна вологість, це не так згубно впливатиме на рослини.

Післяпосівний догляд залежить від стану ґрунту. За сильних опадів до сходів культури може утворитися ґрунтова кірка, яка ускладнює доступ повітря і затримує проростання насіння. Особливо вона небезпечна для гречки, адже сходи гречки виносять сім’ядолі на поверхню ґрунту і у випадку утворення ґрунтової кірки вони не зможуть чинити опір і можуть загинути. Тому її необхідно порушити боронами не пізніше як за три дні до сходів.

За появи значної кількості бур’янів, особливо злакових, у період після сходів ефективним є післясходове боронування у фазі першого справжнього листка гречки. Найбільшу шкоду бур’яни завдають на ранніх фазах розвитку рослин. Тому треба ефективно контролювати бур’яни саме в цей період, тоді у гречки буде час наростити достатню біомасу, яка надалі пригнічуватиме їх ріст.

На широкорядних посівах необхідно провести міжрядний обробіток, коли чітко з’являться рядки, а бур’яни ще не встигли вкоренитися. Затримка першого міжрядного рихлення дуже небажана, оскільки цей захід не тільки знищує бур’яни, а й покращує водний, повітряний та поживний режими.

Наступний обробіток міжрядь у гречки ‑ через 7-10 днів (фаза двох справжніх листків), з одночасним підгортанням рослин у рядках, під час якого проростки бур’янів у рядках та захисних зонах присипаються землею і гинуть, а рослини утворюють придаткове коріння, яке добре використовує невеликі опади, внаслідок чого поліпшується їхній розвиток.  Третє рихлення проводять одночасно з підживленням рослин аміачною селітрою (15-20 кг/га) і повторним підгортанням – перед змиканням рядків (фаза бутонізації)”.

Достигає культура протягом тривалого часу. Період цвітіння, а в зв’язку з цим плодоутворення у неї затягується у скоростиглих сортів на 25–30 днів, у середньо- — на 30–40, у пізньо- — до 50 днів. Тому на рослинах бувають зерна різної стиглості, і вибір строку збирання значною мірою визначає успіх в одержанні високих урожаїв цієї культури. У разі запровадження широкорядного способу сівби період вегетації затягується у порівнянні з суцільним рядковим посівом. Щоб не втратити зерна від першої зав’язі, що є найбільш якісним і цінним, не можна допускати перестоювання гречки.

Її найбільш доцільно збирати в фазі побуріння 65–75% зерен на рослинах. Цей період вважається високоякісним, має найбільшу масу 1000 зерен і дає високий вихід ядра. Насіння гречки, зібране своєчасно, характеризується також високими посівними якостями, має високу схожість та енергію проростання. Тому особливостям достигання зерна гречки найбільшою мірою відповідає роздільне збирання, яке можна розпочинати на 8–10 днів раніше, ніж прямого комбайнування із забезпеченням кращої якості.

Залежно від величини та вологості скошеної маси і погоди гречка у валках знаходиться протягом 3–5 днів. До обмолоту її приступають, коли вологість зерна становить 15–17%, а стебел і листків — 30–35%. Зібране зерно, яке після обмолоту має значну кількість органічних та мінеральних домішок з підвищеною вологістю, потребує додаткової очистки та сортування. Пряме комбайнування рекомендується застосовувати під час збирання скоростиглих сортів гречки, які більш дружно достигають і скоріше висихають. Зерно зазвичай має підвищену вологість, тому його треба просушити та очистити до встановленого стандарту.