Культура інжир (особливості вирощування та зберігання)

 Інжир, або Фіга, або Фігове дерево, або Смоковниця звичайна, або Смоква (лат. Fícus cárica) - субтропічна листопадна рослина роду Фікус сімейства Тутові. Карійський фікус названий за місцем, яке вважається батьківщиною інжиру - гірська область стародавньої Карії, провінції Малої Азії.

 В теплих краях інжир росте досить великим деревом чи кущем до 12-15 м заввишки, а в наших умовах виростає значно нижчим. Це скороплідна культура: на другий - третій рік починає плодоносити.

 Підживлення - після 1-2 місяців після посадки, через кожні два тижні почергово. Коровяк 1:10,курячий послід 1:20, кінський гній 1:7, попіл 2 ст.ложки на 1л. води, настій різних трав, "Верместим", мінеральні добрива:1 раз на місяць поливати слабим розчином марганцівки_стимулює ріст коренів.Восени інжиру потрібні фосфорно-калійні добрива. На початку весни найкраще використовувати спеціальні комплексні підгодівлі, в літній період дереву буде досить постійного мульчування грунту перегноєм або іншими органічними речовинами.

 В теплу пору року догляд за рослинами полягає в регулярних  поливах, підживленні, розпушуванні і мульчуванні ґрунту.

 Інжир добре переносить посуху. Індикатором необхідності поливу служать листя: вони втрачають пружність і в'януть. В цьому випадку рослину необхідно полити під корінь, в залежності від віку куща та його розмірів, виливають від 40 до 70 л теплої води. Спекотного літа для зав'язування плодів та накопичення достатньої кількості корисних речовин для зимівлі, інжир потребує рясних, майже щоденних поливів, за нестачі води рослина скидає плоди. Після посухи кущ швидко відновлюється. Для покращення смакових якостей плодів інжиру в період активного плодоношення кількість внесеної вологи зменшують.

 Восени, перед стійкими морозами, гілки інжиру пригинають до землі, однак краще і надійніше буде укласти їх у заздалегідь викопану під час садіння траншею. При цьому варто орієнтуватися на погоду: дуже поспішати з виконанням цієї роботи не потрібно, бо перші легкі морози тільки загартовують рослину. У траншеї гілки фіксують дротом до забитих кілків і накривають дошками, шифером, або ДСП, ДВП. Зверху присипають шаром землі завтовшки 15 - 20 см. Для зручності укриття  видаляють багаторічні гілки, які важко гнуться, або залишають їх неукритими, при особливо теплій зимі вони не вимерзнуть.

Навесні, коли мине загроза заморозків, інжир відкривають. Пагони, що були пригнуті, самі досить швидко розпрямляються, вимерзлі та хворі гілки видаляють.

Також бажано провести формувальних обрізку, в ході якої проводять такі дії:

• пагони прищипують, залишаючи тільки 2 здорові ростові бруньки;
• в кінці весни гілки проріджують таким чином, щоб відстань між ними була приблизно 10-20 сантиметрів. Кущ формують у формі чаші, щоб рівномірно розподілити сонячне світло по кроні.

Також в процес догляду обов'язково входить захист рослин в зимовий період.

 Плоди інжиру зріють неодночасно, тому врожай збирають поступово. Коли вони повністю стиглі, то трохи втрачають пружність і стають м'якими. Для продажу в супермаркетах їх знімають у стадії технічної стиглості, тобто трохи недозрілими, і дозарюють уже на прилавках.

 Розмножують інжир насінням, живцями , відводками, кореневими паростками, окуліруванням і щепленням живцем. 

Більш детальніше про розмноження інжиру читайте за посиланням.