Опис та характеристика рослини інжир
Інжир (Ficusca L cari.) у перекладі з китайської означає плід, що утворюється без квітки, що насправді не так. Це деревоподібна рослина, що досягає 10-15 м висоти. Належить до роду Ficus сімейства Могасеае, що об'єднує понад 600 видів та росте в субтропічній та тропічній зонах. Слід зазначити, що інжир вважають листопадною рослиною. Однак є значна частина видів, які ростуть у тропічній зоні і є вічнозеленими рослинами. Це величезні рослини, багато навіть ліани, з численними повітряними коріннями, що відходять від стовбурів і великих гілок дерев. Тільки невелика кількість видів поширена у теплих, помірних широтах субтропічного клімату. До цих видів і належить широко поширений у культурі вид Ficus carica L.
Тривалість життя 30-40 років (деякі екземпляри до 500 років).
Карійський фікус названий за місцем, яке вважається батьківщиною інжиру - гірська область древньої Карії, провінції Малої Азії. У Середній Азії, на Кавказі, в Карпатах і Криму вирощують у відкритому грунті як цінну плодову культуру, що дає плоди - винні ягоди.
Інжир являє собою давню культурну рослину, за даними археологів вік цієї культури понад 5000 років. Перший опис інжиру було складено в Біблії, Корані та давньоєгипетських письменах. Як свідчить древнє сказання, листя фігового дерева були першим одягом Адама і Єви. У Стародавній Греції раби витирали ними уста своїм панам після трапези. У Стародавньому Єгипті фігове дерево вважалося священним, а в буддизмі фіга вважається символом осяяння, адже саме під цим деревом великий Будда усвідомив сенс буття. Спочатку його вирощували в Аравії, потім ця рослина з'явилася в Єгипті, Сирії та Фінікії. В кінці XVI століття воно опинилася в США. Генуезці завезли інжир на Кавказ і до Криму.
Інжир вживають у свіжому, сушеному і консервованому вигляді. Зі свіжих плодів варять варення, джем, повидло, желе і пастилу. Його використовують для приготування страв з м'яса і птиці. З інжиру готують вино, а в Середній Азії з нього роблять душаб - згущений інжировий сік, що добре зберігається і застосовується в різних кулінарних цілях.
Плоди інжиру містять жири, пектин, білки, цукор, лимонну, яблучну, фолієву і пантотенову кислоти та антоціанові глікозиди, вітаміни С, РР, В1, В2, В6, а також такі корисні речовини, як мідь,залізо, магній, калій, кальцій і фосфор. У листі рослини багато псоралена, фурокумарінів і бергаптена, є смолисті і дубильні елементи.
Інжир містить активні речовини, які мають заспокійливу, пом’якшувальну, протизапальну, відхаркувальну та очищаючу дію. Також він корисний при проблемах з травленням і при хронічних запорах; ефективний при захворюваннях дихальних шляхів як відхаркувальний засіб. З бруньок інжиру готують препарати для лікування гастритів, з соку кори — болезаспокійливі препарати.
Інжир розмножується насінням, живцями, відводками та відсадками.
Більш детальніше про розмноження інжиру читайте за посиланням.
Інжир – теплолюбна рослина, оптимальна температура мікроклімату влітку – +20-25°С, узимку, у період спокою – +8-10°С. Морозостійкість інжиру відчутно залежить від сорту і умов вирощування, тобто, наскільки добре пагони підготуються до зими. Згідно спостережень молоді кущі підмерзають при -10°С, а дорослі рослини витримують навіть -15°С. Тому фахівці рекомендують українським садівникам вирощувати інжир у відкритому ґрунті при обов’язковому ретельному і своєчасному укритті на зиму або в якості контейнерної культури, яку на зиму заносять до приміщення (підвалу).
Будова рослини
Біологічна класифікація
Домен : ЯдерніЦарство : Рослини
--- : Вищі рослини
--- : Streptophytina
--- : Наземні рослини
--- : Судинні рослини
--- : Euphyllophyta
--- : Насінні
Відділ : Покритонасінні
Клас : Еудікоти
Підклас : Розиди
Інфраклас : розиди
Надряд : Rosales
Порядок : Розоцвіті
Родина : Шовковицевi
Рід : Фікус
Вид : інжир
інжир - сорти
При наведенні на скорочення, воно розшифровується
Назва сорту | Організації | Рік | Напрям | Група стигл. | Реком. зона |
---|---|---|---|---|---|
Сабруція рожева | З, П: 365365 - Нікітський ботанічний сад - Національний науковий центр Української академії аграрних наук | 1994 | ун | сс | С |