Культура жимолость синя (особливості вирощування та зберігання)

Рослина жимолость (лат. Lonicera) – типовий рід родини Жимолостеві, представлений приблизно двомастами видами в'юнких, повзучих або прямостоячих чагарників.

Латинську назву жимолость отримала на честь німецького науковця Адама Лоніцера, хоча Карл Лінней віддавав перевагу назві «капріфоль» – саме жимолость капріфоль (запашна) найчастіше вирощувалася тоді в європейських садах. У природі жимолость поширена в Північній півкулі, але найбільше видів цієї рослини зростає в Східній Азії та Гімалаях. Сьогодні в садах культивується як в'юнка жимолость, вирощувана найчастіше для вертикального озеленення, так і жимолость садова, що викликає зацікавлення і як декоративна рослина, і як джерело смачних та корисних плодів. 

Перші два роки після посадки жимолость не підживлюють. Потім добрива вносяться через рік, і перевага віддається органіці. Пізньої осені жимолость підгодовують п'ятьма кілограмами компосту, 100 грамами золи і 40 грамами подвійного суперфосфату на кожен м² ділянки. Щорічно навесні перед розкриттям нирок в грунт вносять аміачну селітру в кількості 15 г на м² або виливають під кожен кущ по відру води з розчиненою в ній столовою ложкою сечовини. Третій раз за сезон необхідно підгодувати жимолость після врожаю, на початку липня, і складається ця літнє підживлення з розчину нітрофоски або нітроамофоски в пропорції 25-30 г на 10 літрів води або з розчину гноївки (1: 4), розведеної в 10 літрах води .

Саджати жимолость можна з весни до осені, але тільки не в травні або червні – в цей час у жимолості найактивніший ріст пагонів. Якщо ви хочете посадити жимолость навесні, то робити це потрібно до розпускання бруньок, і слід враховувати, що жимолость пробуджується дуже рано. Але все ж краще висаджувати жимолость восени, з кінця вересня до середини жовтня. Перед тим, як саджати жимолость, виберіть найкомфортніше для її вирощування місце, доведіть склад ґрунту до потрібних показників, викопайте ями і підживіть до посадки саджанці жимолості. Найбільше для жимолості підійде світла, захищена від вітру, низинна, болотиста ділянка – вона може перебувати біля паркану або в оточенні інших кущів. Для жимолості краще родючий ґрунт – суглинний або супіщаний. У бідний ґрунт вносять органіку, а якщо водневий показник ґрунту на ділянці зміщений у кислу сторону, внесіть у ґрунт доломітове борошно або крейду. Кущ жимолості перед посадкою ретельно оглядають, видаляють поламані пагони і коріння, задовге коріння вкорочують до 30 см довжини. 

Посадка жимолості їстівної або будь-якої іншої здійснюється в ями, вириті за схемою 40х40х40, відстань між ямами – від метра до двох залежно від виду і сорту жимолості. В яму вносять 10-12 кг добре перепрілого гною або перегною, 100 г подвійного суперфосфату, 300 г деревної золи, 30 г сульфату калію – все це ретельно перемішують із родючим ґрунтом з верхнього шару і формують на дні ями горбочком, на який встановлюють кущ жимолості. Розправивши коріння рослини, його засипають пухким ґрунтом. Коренева шийка після посадки повинна опинитися на глибині 3-5 см. Ущільніть ґрунт навколо саджанця, зробіть навколо нього бортик на відстані 30 см і вилийте на утворений майданчик відро води, а після того, як вода вбереться, замульчуйте ґрунт навколо куща перегноєм, торфом або сухою землею.

Полегшує догляд за жимолостю той факт, що перші три роки після посадки кущ потрібно тільки високо підгортати по весні, поливати, розпушувати ґрунт і видаляти навколо нього бур'яни, а за умови використання мульчі робити це доведеться нечасто. Обрізати молоді рослини не потрібно. Поливають жимолость помірно, але в суху погоду, особливо в кінці весни і на початку літа, полив необхідний рясний, оскільки від нестачі вологи жимолость гірчить, і якість врожаю може опинитися під загрозою. Якщо погода м'яка, без сильної спеки і з регулярними помірними дощами, поливають жимолость 3-4 рази за сезон, кількість води, що виливається під кожен кущ за один раз, – 10 літрів. Після поливань і дощів проводьте акуратне розпушування ґрунту навколо куща з одночасним видаленням бур'яну. Коренева система жимолості залягає не надто глибоко, тому і розпушування має бути поверхневим – не глибше, ніж на 7-8 см. Якщо ділянку замульчувати, робити це можна буде крізь мульчу, причому набагато рідше. 

Перші два-три роки після посадки жимолость навряд чи потребуватиме обрізку, та й потім, якщо ріст пагонів йде нормально і кущ не надто загущен, можна з обрізанням не поспішати. Тобто, бувають випадки, коли до обрізку куща приступають вже після досягнення нею семи-восьмирічного віку. Але деякі фахівці пропонують обрізати пагони саджанців відразу після посадки до 7-8 см, а вже потім чекати, поки кущ наростить зелену масу. Обрізати жимолость краще восени.Якщо вам здалося, що кущ став загущувальну, виріжте деякі нульові гілки, що ростуть із землі. Видаліть сухі, зламані, коротенькі гілочки - вони все одно не будуть добре плодоносити. Прорідити кущ всередині, щоб світло проникав крізь гілки і листя в саму його гущу. Плоди утворюються в основному на міцних річних пагонах, тому з огляду на майбутнього врожаю вкорочувати пагони поточного року не слід, обріжте краще кінці пагонів зі слабким приростом, якщо середина і підстава втечі досить сильні. Старі гілки, погано плодоносять, можна вирізати. Видаляйте також низько ростуть пагони, що заважають вам обробляти грунт навколо кущів. Старий кущ можна омолодити, зрізавши практично всі пагони і гілки, але залишивши молоду поросль навколо пня. Навесні проведіть санітарну обрізку куща - злегка подрежьте обморожені кінці пагонів, видаліть хворі, зламані гілки. Обрізка жимолості після плодоношення проводиться для підтримки доданої куща форми.

Цвіте і плодоносить жимолость рано – ягоди зріють щорічно вже наприкінці червня або на початку липня. Дозрілі плоди багатьох сортів дуже швидко опадають, тому здійснювати збір жимолості потрібно вчасно, інакше можна втратити більшу частину врожаю. Як тільки ягоди набули темно-синього кольору, настав час їх збирати. Якщо ви вирощуєте неопадаючий сорт, то можна почекати ще тиждень, а якщо ягоди вашої жимолості опадають швидко, то збирати врожай найкраще струшуванням плодів з гілок на постелену під кущем тканину чи плівку – таким чином ви знімете тільки стиглі ягоди. Плоди жимолості дуже ніжні, легко пошкоджуються, тому їх укладають у невелику посудину тонким шаром. Довго ягоди не зберігаються навіть у холодильнику, тому потрібно їх заморозити і зберігати надалі в морозильній камері. Можна зварити з ягід варення чи подрібнити їх у блендері і потім змішати з цукром у пропорції 1:1 для зберігання в холодильнику, або 1:1,25, щоб зберігати при кімнатній температурі. Ця перетерта з цукром жимолость – чудовий полівітамінний еліксир для лікування застуди, особливо якщо ви додасте до жимолості малину чи полуницю. Готують із жимолості також домашні лікери та вина.

Як тільки ягоди придбали темно-синій колір, настав час їх збирати. Якщо ви вирощуєте неопадающіх сорт, то можна почекати ще тиждень, а якщо ягоди вашої жимолості опадають швидко, то збирати урожай найкраще струшуванням плодів з гілок на постеленний під кущем тканину або плівку - таким чином ви знімете тільки стиглі ягоди.

Після збору врожаю слід здійснити літнє підживлення жимолості. Не забувайте поливати рослину і обрізати пагони, що порушують форму куща, а також за необхідності обробляти її від комах-шкідників. Жимолость – дивовижна рослина, і якби вона щедро не плодоносила смачними та корисними ягодами, її все одно варто було б вирощувати через її високі декоративні якості. Але здоров'я, а, отже, і краса рослини залежить від того, як ви за нею доглядаєте. Дотримуйтеся агротехніки, стежте за змінами у зовнішньому вигляді рослини, щоб можна було швидко усунути будь-яку проблему, що виникне.

Плоди жимолості дуже ніжні, легко пошкоджуються, тому їх укладають в невелику ємність тонким шаром. Довго ягоди не зберігаються навіть в холодильнику, тому потрібно їх заморозити і зберігати в подальшому в морозильній камері.