Вчені «відключили» у мишей тягу до солодкого
Дослідники змогли маніпулювати сприйняттям солодкого й гіркого смаків у лабораторних мишей, впливаючи на різні зони мигдалеподібного тіла. Результати роботи допоможуть розібратися, як мозок реагує на солодку їжу.
Дослідники з Колумбійського університету виявили, як пов'язані зони мозку, що відповідають за сприйняття солодкого й гіркого смаків і відчуття задоволення чи відрази. Вченим вдалося перепрограмувати сприйняття смаку у лабораторних мишей: тварини насолоджувалися гіркою їжею і відмовлялися від солодкої.
На більш ранніх етапах дослідів дослідники виявили, що за розпізнавання солодкого і гіркого відповідають різні групи клітин в роті і на язику гризунів. Сигнали про те, який тип їжі їсть миша, також надходили в різні зони частин кори головного мозку, які пов'язані з обробкою інформації про смак.
У новій роботі вчені досліджували ще одну зону мозку, окремі частини якої пов'язані зі сприйняттям солодкого й гіркого, - мигдалеподібне тіло (амігдалу). В експериментах використовували особливу частину мишей, отриману за допомогою методів генної інженерії, - нейрони їх амігдали були чутливі до світла. У мозок тварин імплантували оптичне волокно, яке підвели до зон, які відповідають за сприйняття гіркоти та солодкого.
У першому експерименті миші нічого не їли: «солодкі» або «гіркі» зони активували, коли тварини заходили в певні ділянки приміщення, в якому проводили дослід. «Гірких» ділянок гризуни намагалися уникати, вважаючи за краще «солодкі». Воду, розміщену в цих місцях, вони теж сприймали по-різному: жадібно пили непідсолоджену воду, розміщену в «солодких» ділянках, але ігнорували воду з «гіркої» території. Потім стимуляція зон, що відповідають за сприйняття солодкого, змусила мишей із задоволенням їсти гірку їжу - і навпаки.
На наступному етапі вчені «відключили» активність клітин амігдали за допомогою лікарського препарату. Після цього гризуни перестали віддавати перевагу солодкому: вони їли і те й інше. При цьому додаткові досліди показали, що тварини все ще розрізняли смаки, стимуляція приглушувала тільки зв'язок між солодким смаком і приємними емоціями.
Автори роботи вважають, що схожі зони сприйняття солодкого і гіркоти можуть існувати і в людському мозку. Якщо їх вдасться виявити, дослідники зможуть більше дізнатися про те, як саме виникає надмірна тяга до солодкого, яка часто стає однією з причин ожиріння або розладів харчової поведінки.
Також читайте :
