Червонохвіст

Червонохвіст
Червонохвіст
Червонохвіст
Червонохвіст
Червонохвіст
Червонохвіст
Офіційна назва: 
Червонохвіст
Назва російською мовою: 
Краснохвост.
Назва латиною: 
Dasychira pudibunda.
Зовнішній вигляд: 

Розмах крил метеликів: самок 50 - 60 мм, самців – 35 - 40 мм; передні крила самок світлосірі з двома хвилястими поперечними темнобурими смужками; з великою кількістю дрібних бурих плямок; передні крила самця темніші, з широкою поперечною темнобурою смугою. Яйце розміром 0,8 - 0,9 мм, кругле, білуватосіре, з невеликим заглибленням і темною плямкою в ньому. Гусениця завдовжки 40 - 50 мм, зі спинного боку жовтуватозелена, з вентрального – чорнобура, вкрита жовтуватими волосинками; на 4 - 6му тергітах волосяні щіточки, між ними оксамитовочорні поперечні вирізи; на 11му тергіті червона китичка. Лялечка завдовжки 28 - 30 мм, темнобура, вкрита жовтуватими волосинками; на дорсальному боці численні пучки рудуватих волосинок.

Розвиток: 

Зимує лялечка в жовтуватосірому щільному коконі у лісовій підстилці, в щілинах кори в корінні. Літ метеликів спостерігається в другій половині травня – у червні, у сутінках. Фототропічні. Після спарювання самка відкладає по 100 - 300 яєць в один, рідше у два шари на кору всихаючих гілок і стовбурів на висоті до 3 м. Плодючість може досягати 1000 яєць. Ембріональний розвиток триває 18 - 20 діб. Волосисті гусениці перших віків легко розселяються під час вітру. За час розвитку гусениці проходять 6 - 7 віків. Завершивши розвиток, гусениці залишають кормове дерево, переходять у лісову підстилку, заляльковуються в двошаровому коконі і залишаються там до весни наступного року. За рік розвивається одна генерація. Спалахи масових розмножень мають локальний характер.

Пошкоджують: 

Пошкоджує дуб, бук, граб, березу, в’яз, клен, вербу, ліщину, яблуню, грушу. Відроджені гусениці піднімаються в крону і спочатку скелетують листя, пізніше з’їдають їх цілком.

 
Природні вороги: 
У коливанні чисельності червонохвоста важливу роль відіграють ентомофаги. Відомо понад 50 видів ендопаразитів із багатьох родин, які заражають гусениць і лялечок шкідника: іхневмоніди – Pimpla instigator F., P. spuria Grav., Gregopimpla inguisitor Scop., Itoplectis alternans Grav., Theronia atalantae Poda., Metopius pinatorius Brulle; браконіди – Apanteles liparidis Bouche, Meteorus versicolor Wesm., Rogas dimidiatus Spin., хальцид – Brachymeria intermedia Nees.; мухитахіни – Exorista larvarum L., Compsilura concinnata Mg., Bessa parallela Mg., Actia pillipennis F. та ін. У роки з високою вологістю відмічається масова загибель гусениць від вірусних, грибних і бактеріальних хвороб.
Поріг шкідливості: 

1-2 гусениці на 1 м гілки.

Поширення: 

Трапляється повсюдно.

Заходи захисту: 

Застосування в осередках біопрепаратів або інсектицидів.