Грушева листоблішка
Зимує доросла медяниця в щілинах кори і під листям на землі. Навесні до розпускання бруньок вилазить на дерева і висмоктує сік з бруньок. Виходять рано за середньодобової температури мінус 2 – 3 °С (на півдні — наприкінці лютого — на початку березня, в Лісостепу — у середині березня).
При 5 °С починається спарювання, при 10 °С — відкладання яєць.
Самка відкладає дуже дрібні жовті довгасті яйця на гілки і пагони, а після розпускання бруньок — на листя, вздовж головної жилки. Самки, що перезимували, живуть від 30 до 45 діб. За цей час вони в кілька прийомів з інтервалом 5 – 6 діб відкладають від 400 до 600 яєць, розміщуючи їх у вигляді ланцюжка біля основи бруньок, на квітконіжках. Наступні покоління відкладають яйця на листки групами по 20 – 30 штук.
Через 8 – 10 діб з яєць виходять жовті шестиногі личинки, які висмоктують сік з листків, квітконіжок, пагонів і плодів. Вони проникають усередину бруньок, які розпускаються, пізніше переходять на квітконіжки, молоді пагони, черешки листя, зав’язі. Личинки виділяють велику кількість солодкої прозорої рідини - «медяної роси». Згодом ця рідина вкриває личинку, захищаючи її від несприятливих умов зовнішнього середовища і хижаків.
При великому скупченні медяниці виділяють так багато «медяної роси», що вона навіть стікає на землю. На листках, гілках і плодах, змочених «медяною росою», оселяється сажковий грибок, який вкриває все чорним нальотом.
Плоди груші, пошкоджені медяницею і вкриті сажистим грибком, недорозвинені і, отже, втрачають товарну якість; листя і пагони всихають, дерева відстають у рості, перестають плодоносити і пошкоджуються морозом.
Після п’яти линянь перетворюються на імаго, що збігається із закінченням цвітіння груші.
Тривалість розвитку від яйця до дорослої комахи становить приблизно 17 – 25 діб.
Через 2 – 3 доби після окрилення листоблішки спарюються і розпочинають відкладання яєць, даючи початок розвитку другого покоління.
Плодючість літніх поколінь — 700 – 1200 яєць із середньодобовою кладкою 20 – 80 яєць.
У лісостеповій зоні грушева медяниця розвивається в чотирьох, на півдні — у п’яти поколіннях, що накладаються одне на одне. Для розвитку одного покоління потрібна сума ефективних температур 400 °С при нижньому порозі 6 °С.
Пізнє осіннє заорювання опалого листя і рослинних решток. Очищення штамбів яблуні від моху, лишайників та відмерлої кори. Критерій чисельності листоблішок, який визначає доцільність обприскування інсектицидами, – понад 10 колоній на 100 пагонів, або 10 колоній на 100 листків, або 5 колоній на 100 квіткових розеток. Листоблішки наступних поколінь гинуть після обробки дерев інсектицидами для захисту від плодожерок та інших шкідників.
Хімічний захист
Для захисту грушевого саду від грушевої медяниці застосовують інсектициди максимально рекомендованою нормою в оптимальні терміни за визначеною схемою.
У лютневі вікна (під час відлиг) сад обробляють інсектицидом на основі піриміфос-метилу та сіркою.
Ранньої весни на сплячі бруньки вносять препарати на основі мінеральних олив (обмивка).
У період набухання бруньок – висунення суцвіть застосовують інсектициди фосфорорганічної групи.
У фазу білого бутону вносять авермектини, ацетаміприд, тау-флювалінат.
Після цвітіння груші застосовують інсектициди-інгібітори синтезу хітину – бензоміди і карбамати, авермектини. Якщо у наступних поколіннях чисельність грушевої медяниці дуже висока, то обробітки повторюють, щоразу чергуючи групи інсектицидних сполук.
У фазу «лісовий горіх» застосовують препарати з групи оксадіазинів.
Під час росту плодів із кінця червня до початку серпня – препарати з групи неонікотиноїдів.
Якщо після збирання врожаю (вересень – початок жовтня) потрібно знизити зимуючий запас медяниці, вносять фосфорорганічні інсектициди.
Не рекомендується включати в систему захисту грушевого саду інсектициди з хімічної групи піретроїдів, бо вони небезпечні для ентомофагів.
Внесення неонікотиноїдних препаратів у період цвітіння не рекомендоване, оскільки вони становлять загрозу для бджіл.
