Гниль коренева пітієва гороху

Інформація
Опис та ознаки
Заходи захисту
Препарати

Інші назви:

Гниль коренева пітіозна гороху, Гниль коренева пітіумна гороху.

Назва латиною:

Pusarium Link.

Уражують рослини:

горох

закритого і відкритого грунту

Збудники хвороб:

Pythium debaryanum Hesse..

Основна хвороба:

Гниль коренева пітієва (пітіозна, пітіумна).

Хвороба проявляється впродовж вегетації. Найбільш небезпечна для сходів. Збудники захворювання - недосконалі гриби роду Pusarium Link (частіше F. oxysporum Schlecht f. pisi Bilai, F. culmarum Sacc. і ін.), a ,іноді Thielaviopeis basicola Ferr., Rhizoctonia solani Kuehn. Гриби роду Fusarium при сприятливих для них умовах утворять велика кількість макро- і мікроконідій; що сприяє їхньому швидкому поширенню. Макроконідії багатоклітинні, серповидні або веретено-серповидні, а мікроконідії одноклітинні або з однією перегородкою. Перші з них утворяться на слабоозгалуджених конідієносцях або спородохіях, а другі - на гіфах грибниці.

Ознаки хвороби:

Листи уражених рослин жовтіють, скручуються, засихають і обпадають. Сильно ослаблені рослини гинуть, а більш стійкі відстають у росту. Над місцем поразок головного кореня з"являється велика кількість тонких бічних корінців. В вологу погоду уражені місця покриваються білим або рожевим нальотом з жовтогарячими або рожевими подушечками (спородохії). Іноді спостерігається трахеомікозне зів"янення. Листи і верхівки стебла никнуть і швидко засихають. Судини коренів, стебел, черешків листя, квітконіжок здобувають червоно-коричневу з різними відтінками фарбування, особливо добре помітну на поперечному зрізі. Хворі рослини легко висмикуються з ґрунту. На початку розвитку в уражених рослин буріє подсім"ядольне коліно, потім коричнюваті плями з"являються на прикореневій частині стебла, головному корені і кореневих волосках, що поступово втрачають тургор, темніють і відмирають.

Розвиток:

Збудники хвороби живуть у ґрунті, на залишках рослин і можуть поширюватися з насіннями, на яких знаходяться у виді грибниці в насінній оболонці. Розвитку кореневої гнилизни і зів"янення сприяють високі температури (середньодобові 19-23 град., максимальний 34-39 град.) і низька відносна вологість повітря (45-60%). Коренева гнилизна різко зменшує адсорбуючі і поглинальну здібності коренів, а поразка судинної системи викликає її інтоксикацію. Уражені рослини не плодоносять або утворять щуплі насіння.

Поширення:

Коренева гниль поширена у всіх районах обробітку гороху в період його вегетації.

Поріг шкодочинності:

Захворювання кореневої системи рослин супроводжується порушенням фізіологічних та біохімічних процесів рослинного організму, підвищенням інтенсивності дихання на 51—62%. За сильного ураження у хворих рослин удвічі знижується кількість хлорофілу, спостерігається якісна зміна у співвідношенні вуглеводів — знижується кількість дицукрів на 43—71,5% і збільшується кількість моноцукрів. В умовах України рослини гороху щороку уражуються кореневими гнилями від 13 до 45% у фазі сходів і від 33 до 80% у фазі цвітіння. За слабкого поширення хвороби інтенсивність дихання збільшується на 30%, сильного — на 62%. Активність поліфенолоксидази зростає відповідно у 2—4 рази, пероксидази — в 5,2—7, загальна адсорбуюча поверхня кореневої системи знижується відповідно на 14 і 55%, робоча поглинальна поверхня — на 13 і 50%. Маса насіння з однієї ураженої рослини знижується на 1,7—2,5 г, а 1000 насінин стає меншою на 66—104 г порівняно із здоровою рослиною.

Заходи захисту:

Заходи, що обмежують розвиток кореневих гнилей гороху, спрямовані на максимальне зниження запасу в ґрунті та обмеження поширення збудників хвороби у найуражуваніші періоди розвитку, а також посилення стійкості проти патогенів на різних етапах його росту та розвитку. Ускладнює боротьбу з хворобою специфічність паразитизму збудників кореневої гнилі гороху. Вона полягає у здатності уражувати рослини на всіх етапах органогенезу, тривалий час зберігатися в ґрунті у вигляді хламідоспор або міцелію на рослинних рештках. Тому ефективність захисту гороху при відсутності стійких сортів неможливо забезпечити якимось одним агротехнічним, хімічним або іншим способом. Кожний прогресивний прийом, який дозволяє дещо поліпшити фітосанітарні умови, може значною мірою посилити дію іншого, а разом — сприяти максимальному обмеженню розвитку хвороби та підвищенню врожаю культури.