Несправжня борошниста роса ріпаку
Проявляється восени і навесні на листках, стеблах, і стручках рослин до періоду повного формування й достигання насіння. На листках з верхнього боку з'являються жовтуваті, розпливчасті плями, а з нижнього — світло-фіолетовий наліт. Уражені листки засихають, опадають. На стеблах і стручках утворюється світло-фіолетовий наліт.
Захворювання викликає ооміцетний гриб Peronospora brassicae Goeuman порядку Peronosporales. В місцях уражень утворюється його грибниця, що поширюється в тканинах рослин по міжклітинниках. Від грибниці на поверхню уражень через продихи стирчать конідієносці з конідіями, які створюють наліт. Конідієносці дихотомічно-розгалужені, одноклітинні, 12 — 28 х 11 —23 мкм, конідії, за допомогою яких гриб поширюється під час вегетації рослин. Крім конідіального спороношення, в уражених тканинах рослин утворюються кулясті ооспори 25-30 мкм у діаметрі, з жовтувато-коричневою, товстою, сітчастою оболонкою. Ооспори зимують на уражених листках озимого ріпака і уражених рештках рослин. Вони є первинним джерелом зараження ріпака навесні. Гриб уражає майже всі капустяні (хрестоцвіті) культури. Особливо інтенсивно він розвивається на свиріпі, з якої часто поширюється на ріпак. При інтенсивному розвитку хвороби недобір зеленої маси ріпака може досягати 15-25, а насіння — 10-15%. Підвищену стійкість мають сорти: озимого ріпака — Ксаверівський Устимівський, ярового — Калинівський і Клітинний 1.
Сівозміна та попередник
Кращими у фітосанітарному відношенні попередниками для озимого ріпаку є озима пшениця, багаторічні бобові трави, горох, вико-вівсяна суміш на зелений корм; для ярого -- озима пшениця, ранні зернові культури та картопля. Не можна вирощувати ріпак на повторних посівах цієї культури, а також після інших капустяних культур. На посівах по цих попередниках збільшується загроза ураження рослин склеротиніозом та фомозом. Раннє повернення ріпаку на одне і те ж поле сприяє швидкому збільшенню чисельності прихованохоботників. При розміщенні цієї культури після цукрових та кормових буряків виникає загроза масового поширення бурякової нематоди. Тому не бажано, щоб у сівозміні після ріпаку та інших капустяних, буряків та соняшнику ця культура поверталася раніше, ніж через 5-6 років.
Для суттєвого покращання фітосанітарного стану посівів озимого та ярого ріпаку слід передбачити просторову ізоляцію від торішніх полів капустяних культур на відстань не менш ніж 1 км.
Обробіток ґрунту
Однією з основних умов одержання високого урожаю при інтенсивній технології вирощування ріпаку озимого та ярого є ретельна підготовка ґрунту, оскільки це дрібнонасіннєва культура.
Крім того, у ріпаку відсутні придаткові корені в початковий період вегетації, тому для заглиблення стрижневого кореня необхідна добра розробка поверхневого шару ґрунту.
Для озимого ріпаку після збирання забур'яненого попередника проводять лущення стерні в двох напрямках дисковими лущильниками. Потім здійснюють полицеву оранку на 20-22 см в агрегаті з котком. Оранку закінчують за 15-20 днів до сівби.
На чистих від бур'янів площах застосовують безполицевийобробіток ґрунту плоскорізом, чизелем або дисковим знаряддям.
Для ярого ріпаку проводять весняне вирівнювання ґрунту й розпушення його комбінованими знаряддями. Це забезпечує рівномірне загортання насіння та створює для нього оптимальне насіннєве ложе.
Передпосівну культивацію проводять на глибину загортання насіння. Перед та після сівби поле коткують котками.
Добрива
Слід підкреслити, що оптимізація мінерального живлення і, особливо, із застосуванням мікроелементів, суттєво підвищує стійкість посівів ріпаку до шкідливих організмів.
