Рак чорний яблуні
Серед хвороб зерняткових чорний рак вважають найбільш шкідливим . Захворювання викликається незавершеним грибом Sphaeropsis malorum Peck., який належить до порядку Sphaeropsidales. Зараження відбувається через рани головним чином ослаблених підмерзання і сонячними опіками дерев, частіше у старих запущених садах. Уражаються частіше дорослі плодоносні дерева. У сильних дерев, якщо вони бувають вражені чорним раком, часто спостерігається самозалічування ран. Дуже сприйнятливі до чорного раку яблуні, що ростуть на важких суглинних грунтах, через надлишок вологи. Порушення листового апарату попелиць сильно послаблює яблуні і сприяє ураження їх чорним раком. Часто спалах хвороби спостерігається після року рясного плодоношення.
Спочатку на корі дерев утворюються вдавлені , округлі плями буро-фіолетового кольору, які з часом розростаються вздовж і упоперек , часто набувають неправильної форми . Кора чорніє й укривається сіткою повздовжніх та поперечних тріщин. Згодом вона відмирвє і обпадає, оголюючи почорнілу деревину. Такий тип захворювання називається злоякіний, оскільки гинуть гілки , а потім і дерево.
Інколи зустрічається інший тип прояву, шкірочка на гілках , здебільшого тоненьких, здувається, відстає суцільним пухирем , потім розривається і звисає шматками. Такі гілки швидко засихають , листки на них стають коричневими , плоди зморщуються , засихають , гілка набуває вигляду обгорілої , тому інколи чорний рак можуть називати антоновим вогнем, опіком, вогневицею.
На листках хвороба проявляється спочатку у винляді маленьких , червонувато-коричневих крапок, які розростаються в округлі плями.
Квітки уражує рідко.Вони стають коричневими , пелюстки зморщуються , а тичинки і маточки чорніють.
На плодах викликає так звану чорну гниль. Спочатку у вигляді бурих вдавлених плям з світлішими колами.
Hа листках з'являються червонувато-коричневі плями, центральна частина яких поступово стає сірою, а периферична набуває вигляд концентричних кіл. Частіше пляма нагадує вид лопатей, коли нові плями виникають, ніби виходячи з початкових. Уражені листи засихають і передчасно обпадають. У роки сильного ураження масове опадання листя може початися за півтора-два місяці до дозрівання плодів. Hа квітках поразку чорним раком нагадує опік: пелюстки зморщуються і буріють, тичинки і маточка чорніють. Hа плодах чорний рак викликає чорну гниль. Спочатку з'являється темно-буре підшкірне пляма, яка, поступово збільшуючись, охоплює значну частину плоду, а потім і весь плід. Пошкоджений плід темніє, зморщується і муміфікуються. На відміну від муміфікованого плода, ураженого моніліозу, мумія чорного раку матова, чорна, без синюватого відливу або коричнева і шорстка. В основному уражуються зрілі плоди незадовго до їх збирання, а також під час транспортування і в період зберігання. Hо буває (як і при моніліозу) раннє ураження плодів величиною з волоський горіх і дрібніше. Ймовірно, в цьому випадку перезимували в плодушках збудник проникає навесні в молоді зав'язі і викликає їх засихання.
ефективним є лікування дерев , хворих на чорний рак , при нагромодженні в грунті достатньої кількості вологи і внесенні добрив. На сортах з повільним утворюванням калюсу рекомендується зачищати рани дерев тільки під неурожайний або слабоурожайний рік. Не рекомендується застосовувати цей прийом у рік омолоджування крони.
Негайне видалення із саду і спалювання дуже уражених дерев або окремих гілок , що не піддаються лікуванню. Збирання і знищення уражених плодів і листків. Обприскування рослин фунгіцидами.
Деревину ураженої кори зачищають , захоплюючи 1,5-2 см прилеглої до ураженої здорової кори. Всю зачищену кору збирають і спалюють. Після зачищення рани дезинфікують 5%-м розчином залізного купоросу , 1%-м мідним купоросом або 1%-м нітрафаном, а потім відразу покривають замазкою , яка захищає рани від повторної інфекції і сприяє швидкому утворенню калюсу.
