Ріжки

Ріжки — паразитний гриб, найчастіше зустрічається на житі, але іноді на пшениці, ячмені і на дикорослих злаках. В колосках жита з’являються зовні чорно-фіолетові, всередині білі ріжки. Вони більші, ніж зерна, і видаються з колоса. Ріжки дуже отруйні і вживання борошна з домішкою ріжків понад 0,1%, в їжу для людини шкідливе: з’являється хвороба — ерготизм, яку називають в народі злим корчем. Під час збирання жита ріжки (склероції) падають на землю і проростають тільки влітку наступного року. Ріжки складаються з переплетених гіфів, що містять білок, жир, глікоген та алкалоїди. При проростанні з ріжка з’являються ніжки, на верхівках яких утворюються червонуваті головки. Помітити проростаючі ріжки рідко вдається їв природних умовах. На головках проростаючого ріжка розвиваються найдрібніші порожнини, заповнені ще більш дрібними сумками, в яких достигають витягнуті в довжину спори (по вісім сумкоспор в кожній сумці). Зрозуміло, розглянути їх будову можна тільки в мікроскоп. Під час цвітіння жита опори, що вилетіли з ріжків, розносяться вітром і потрапляють на квітучі колоски, де і проростають, даючи росткові трубочки, які заглиблюються в зав’язі і там розвиваються в міцелій з безліччю відгалужень з конідіоспораміи, що відшаровуються. Зав’язь відмирає. На колосках виділяється рідка медяна роса, яку розносять комахи з колоска на колосок і заражують нові рослини. Гіфи гриба сплітаються в компактний розрослий у нижній частині ріжок. На верхній частині ріжка зберігаються рештки засохлих гіфів і приймочок маточки. Ріжки використовують в медицині як кровоспинний засіб. Відокремлювати ріжки від зерна можна міцним соляним розчином (ріжки спливають на поверхню), а також на сортувалках і шляхам кружляння зерна на великих решетах, від чого ріжки скупчуються на поверхні зерна.

Ріжки злаків

Отруйний паразитний гриб з родини Нуросгеасєае. Вірніше це споживаюча стадія (так званий склероцій) паразитного гриба, який має дуже складний цикл розвитку. З’являється головним чином на житі, рідше — на пшениці й інших культурах та дикорослих злаках у вигляді щільних чорно-фіолетових утворень — ріжків, які виступають з луски колоска чи волоті злаків під час достигання. Вони довгасті, тупо- тригранні, з обох кінців звужені. Застосування. Ріжки відомі в медицині під назвою Secale cornutum і є важливою загальновизнаною лікарською сировиною.

Читати далі про Ріжки злаків

Ріжки жита

Збудником хвороби є сумчастий гриб Claviceps purpurea (Fr.:Fr.) Tul. (анаморфа: Sphacelia segetum Lev.), який належить до штаму Ascomycota, порядку Hypocreales (раніше: клас Ascomycetes, порядок Clavicipitales). Одночасно з утворенням конідіального спороношення гриб виділяє липку рідину, що нагромаджується на поверхні зав’язей у вигляді дрібних краплин, в яких плавають конідії. Ця рідина має солодкуватий смак і медяний запах, тому її називають „медяна роса”. Солодкувата рідина приваблює комах, які механічно переносять конідії на інші здорові квітки рослин.

Читати далі про Ріжки жита

Ріжки пшениці

Ріжки зустрічаються на більшості зернових злаків: житі, пшениці, ячмені, вівсі, просі, тимофіївці, лисохвості, грястиці збірній, тонконозі, райграсі та ін. Найчастіше виявляються на житі, а у районах з надмірною вологістю під час цвітіння рослин — на пшениці і ячмені. Ріжки поширені скрізь. Характерним для захворювання є утворення на колосках і волоті злаків під час достигання спочатку фіалкового кольору, а пізніше чорних, трохи зігнутих ріжків (склероцій), що формуються замість зерна і часто стирчать за межами колоскових лусочок. Вони бувають завдовжки до 4 см.