Сажка стеблова жита

sajka_steblova_jita
Уражують рослини: 
закритого і відкритого грунту
Збудники хвороб: 
Основна хвороба: 

Вона характеризується утворенням на стеблах (більше у верхній частині), іноді на листках, піхвах і у нижній частині колоса довгастих смуг різної довжини. Спочатку смуги прикриті епідермісом рослини-живителя, мають свинцево-сірий колір, а пізніше епідерміс уздовж розтріскується й оголюється чорна маса теліоспор. Уражене стебло втрачає пружність, згинається повисає, утворює петлю. Такі рослини інколи не колосяться, а урожай загальної маси у 5-6 разів менший, ніж здорових рослин. Теліоспори проростають без періоду спокою, утворюючи циліндричну базидію, біля верхівки якої формуються 4-16 циліндричних базидіоспор, що проростають гіфами. Уражатися рослини можуть від моменту проростання насіннядо утворення першого листка. Грибниця поширюється тільки у верхніх частинах стебла з руйнуванням паренхіми. Жито найбільше уражується при температурі 13,5-20°С і вологості грунту 40%. При вологості понад 70% ураження рослин не спостерігається. Теліоспори життєздатні у грунті не більше року, тому основним джерелом інфекції за умов дотримання правильної сівозміни є заспорене насіння. Шкідливість стеблової сажки жита дуже велика. Недобір урожаю від захворювання відповідає проценту ураженості рослин. Сортів жита імунних і високостійких до стеблової сажки немає.

Ознаки хвороби: 

Захворювання проявляється на стеблах, переважно на верхніх міжвузлях, листкових піхвах, рідше на листках у вигляді поздовжніх свинцево-сіруватих смуг різної довжини, які спочатку прикриті епідермісом, а пізніше епідерміс розтріскується й оголюється чорна спорова маса теліоспор. Уражені стебла втрачають пружність, згинаються, повисають, утворюючи різного діаметру петлі. Інколи уражується недорозвинений колос у піхві верхніх листків. З місць ураження висипається чорна спорова маса.

Уражують: 
утворення на стеблах, а іноді і на листках, піхвах та у нижній частині колоса довгастих смуг
Розвиток: 

Теліоспори гриба склеєні в спорокупки, які складаються із 1–4 центральних темнозабарвлених плодючих і 1–9 периферійних жовтувато-коричневих неплодоносних клітин. Розмір перших — 10–19 х 9–14 мкм, других — 3–13 мкм. Теліоспори проростають без періоду спокою, утворюючи циліндричну базидію, на якій формується від 4 до 16 циліндричних базидіоспор.
Зараження рослин відбувається від базидіоспор, які проростають гіфами, від початку проростання насіння до утворення першого листка. Зараження рослин відбувається з моменту проростання насіння до формування першого листка. Окремі рослини уражуються і у фазу кущення. Грибниця патогена активно розповсюджується у верхніх частинах стебла рослин, викликаючи відмирання тканин.

Поширення: 
В Україні хвороба зустрічається у Поліссі.
 
Проміжні господарі: 
Збудником хвороби є базидіальний гриб Urocystis occulta (Walk.) Rabenh. (син. Tuburcina occulta (Walk) Liro), який належить до класу Ustomycetes, порядку Ustilaginales, родини Tilletiaceae, роду Urocystis (раніше: клас Basidiomycetes, порядок Ustilaginales) Основне джерело інфекції — заспорене насіння. Теліоспори життєздатні у грунті не більше року, тому основним джерелом інфекції за умов дотримання правильної сівозміни є лише заспорене насіння.
Заходи захисту: 

Велике значення в зниженні ураження рослин має висів насіння у грунт з вологістю не нижче 60-70%, запобігання повторних посівів, протруювання посівного матеріалу

Рекомендовані препарати