Коротковузля винограду
Це одне з найстаріших відомих вірусних захворювань цієї культури, яке дотепер залишається найбільш поширеним і економічно значимим. В європейській літературі перші згадки про цю хворобу з’явились близько 150 років тому (1865 р., Франція), а листя винограду з типовими симптомами були виявлені в гербаріях, зібраних ще до ввезення американських сортів. Вважають, що захворювання могло поширитись із Середземноморського басейну і Близького Сходу, оскільки саме на цих територіях зародилось виноградарство.
Наразі захворювання широко відоме у всьому світі. Інфекційним агентом захворювання є вірус коротковузля винограду (Grapevine fanleaf virus – GFLV). Назва цього вірусу походить від своєрідної форми інфікованих листків. За вірусної інфекції листки спотворюються, на них виявляються широко відкриті черешкові виїмки та аномально розміщені первинні жилки, що надає листку вигляду розкритого віяла. Штами GFLV відрізняються за характером спричинених на рослинах симптомів. Розрізняють «деформуючі» штами та «хромогенні» (які переважно змінюють забарвлення).
Розрізняють два типи вірусіндукованих симптомів: інфекційну деформацію та жовту мозаїку. В першому випадку листки сильно деформовані, асиметричні, із загостреними і видовженими зубчиками (рис. 1). Пагони також неправильно сформовані, з аномальним розгалуженням, подвійними вузлами і короткими міжвузлями, фасціями та зигзагоподібним ростом . Симптоми з’являються на початку весни і зберігаються впродовж усього вегетативного сезону, а влітку зазвичай зникають.
слабкий ріст пагонів, короткі й зигзагообразно скривлені міжвузля, рясний ріст пасинків, листя залишаються дрібними, сильно розсіченими, що нагадують віяло, або навпаки – незвичайно округлі, бутони розтріскуються, обпадають квітки, залишається багато напівпорожніх грон з більшою кількістю дрібних ягід винограду (“горошення”).
відбувається в міжвузлях в результаті чого утворюються великі бокові нарости.
Для поліпшення стану хлорозуючих кущів підсилюють ріст коренів шляхом внесення органічних та мінеральних добрив і зрошування. На вапнистих ґрунтах, де хлороз є наслідком нестачі в рослинах розчинного заліза, вносять залізо. Лікування слід починати зразу ж після проявлення хлорозу й повторювати через кожні 4—5 днів до стійкого позеленіння листя. Обприскування кущів. Позакореневе підживлення кущів мінеральними добривами в суміші з мікроелементами бору та марганцю також може дати позитивні наслідки. Лозу хлорозних кущів не слід використовувати для розмноження.
