Опис та характеристика рослини Гiрчиця сарептська

Гірчиця сиза, або сарептська (Brassica juncea) родом зі Східного Китаю, де її ввели в культуру, відбираючи кращі форми з природи. З Китаю сиза гірчиця потрапила в Індію, де знаходиться один з первинних центрів обробітку цієї культури. До Росії ця гірчиця потрапила з Індії. Російську назва ця гірчиця отримала від міста Сарепти в Поволжі, де в 1765 році переселенці з Німеччини, які прибули на запрошення Катерини II, заснували перший завод для отримання гірчичної олії.

Гірчиця сарептська має велике значення як олійна культура, з її насіння добувають олію, яка за своєю якістю не посту­пається соняшниковій. Насіння гірчиці сарептської містить 35-47% олії. Крім того, в насінні гірчиці є 25 — 32% протеї­ну, до 1,7 % ефірної олії. Гірчична олія належить до слабковисихаючих (йодне число олії гірчиці сарептської 102 — 108).

Гірчичну олію широко використовують для харчування, а також у багатьох галузях промисловості — консервній, хлібопекарській, кондитерській, маргариновій, миловарній, фармацевтичній. Крім олії, насіння гірчиці сарептської містить 0,5 — 1,7 % ефірного (аліло­вого) масла, яке використовують у косметиці та парфумерії. З макухи сарептської гірчиці виробляють гірчичний порошок, з якого виготовляють столову гірчицю, а в медицині — гір­чичники. Макуха містить алкалоїди синігрин та санальбін, тому без належної обробки її можна давати худобі в дуже обмеженій кількості.

Гірчиця - загальновідомий лікарський засіб, що застосовується як в народній, так і офіційній медицині, та володіє масою корисних властивостей.

Гірчичні зерна містять білок (більше 25%), жири, ефірну олію, ферменти, глікозди, харчові волокна. В гірчиці також міститься багато вітамінів: РР, В1, В2, В4, В6, Е, D, С , К, Р, А.

Жировий компонент представляють ерукова, ліноленова, олеїнова, лінолева, арахісова кислоти. Глікозиди синальбін і снігрін, які знаходиться в гірчиці, допомагають при лікуванні кашлю і бронхітів.

Мікро- та макроелементи у складі гірчиці: хлор, калій, фосфор, магній, кальцій, натрій, залізо, сіра, цинк, мідь, марганець, молібнед, кобальт.

Гірчицю корисно вживати для апетиту, вона розщеплює жири і покращує переварювання білкової їжі, при цьому активізується обмін речовин, поліпшується слиновиділення.

Головні корисні властивості гірчиці - це антимікробна, антигрибкова і протизапальна дії. Основна маса мікробів, які знаходяться в шлунку, «бояться» гірчиці. Також гірчиця має антиоксидантну, проносну і обволікаючу дію.

Дуже корисно вживати в їжу гірчицю під час простудних захворювань, вона допомагає при кашлі і ларингіті, широко використовується як зігріваючий і подразнюючий засіб, що підсилює кровообіг в організмі.

Порошок гірчиці використовують для прийняття ванн, виготовлення гірчичників і гірчичних пластирів. Рослину використовують в косметичних цілях, наприклад при видаленні веснянок. Масла, що входять до складу зерен цієї рослини, - дуже цінний фармакологічний продукт. Гірчиця також входить до складу різних мазей і настоянок.

Відома користь гірчиці і для нервової системи, її вживання стимулює кровообіг мозку, підсилює кмітливість і покращує пам'ять.

Гірчиця сарептська зацвітає через 35-40 днів, цвітіння триває близько трьох тижнів.

Насінням.

Гірчиця сарептська відзначається високою посухостійкістю. Най­вищу потребу у воді вона відчуває в період бутонізації — цвітіння.