Опис та характеристика рослини Калина звичайна

Калина – етнонаціональний символ України, що уособлює красу, кохання, материнство, кров, безсмертність роду, вогонь, національне відродження, жіночість, життя, любов до Батьківщини. Це механізм кодування етнічної культури українського народу, цвіт його душі, осердя козацького духу, символ-знак національного єднання.

Основу духовного світу українців складає етносимволіка, з-поміж якої особливу роль відіграє калина. Шанування дерев бере свої початки ще із сивої давнини, коли наші пращури поклонялися деревам як Богам. Назву калини пов’язували з народженням Всесвіту і вогняної трійці: Сонця, Місяця і Зірки. Свято Коляди в дохристиянських віруваннях було утіленням народження Кола (Сонця). Імовірно, таїна слова «калина» пов’язана з розкалюванням, жаром, паланням.

Починали збирати калину на Успіння Богородиці (28 серпня), або на Першу Пречисту. За біблійним переказом, саме в цей день воскресла Діва Марія. Калину зазвичай збирали дівчата після церковної служби, співаючи пісень, водячи кола. Зриваючи ягоди, промовляли: «Поможи, калинонько, бути в парі з миленьким». Від Першої Пречистої починалися «заручини» і калинові весілля.

Якщо під стріхою селянської оселі висіли калинові грона, це означало, що в хаті є відданиця і можна засилати сватів. І навпаки, коли говорили: «калина недозріла», це означало, що дівчина ще молода, аби йти заміж.

У весільних піснях трапляється такий образ: батько нареченої підходить до калини: «вітер не віє, сонце не гріє, калина не спіє». Далі до дерева звертаються мати, брат, сестра, повторюючи те саме. Коли ж підходить до калини наречений - «і вітер віє, і сонце гріє, і калина спіє».

У разі, якщо дівчина таємно дарувала гілочку калини парубку, це демонструвало, що вона дає згоду на одруження.

На весіллі калиною прикрашали коровай, гільце, хату, одяг нареченої. Її ягодами дівчата підфарбовували губи й щоки. Червоний колір спілих ягід калини втілював жіночу красу: «Ой ти, дiвчино, червона калино! Уста твої рум’янi, як калина!». Білий колір квітів символізував дівочу цноту. З квітів плели вінки, калину вишивали на сорочках, рушниках. Її ягоди клали між шибками. У найлютіші морози і хурделицю вони живили українську оселю теплом і красою. Гілочками калини прикрашали червоний кут у хаті, вірячи, що калина допомагає захиститися від зурочення, нечистої сили. Перед молодятами на весільному столі зазвичай ставили букет з гілочок калини, що віддзеркалював кохання, родинні почуття. Відомий також обряд ламання калини на весіллі, частування нею гостей. Окрім цього, міфопоетичне навантаження мали страви і напої з калини на весіллі.

В медицині. Ягоди вживають у свіжому вигляді. З них готують киселі, компоти, желе і мармелад. Використовують в якості начинки для пирогів, консервують в цукрі і заморожують. З сушених ягід роблять сурогат кави, який здатний регулювати процес травлення. Сік служить для підфарбування деяких харчових продуктів.

Калина — посередній пізньовесняний медо- і пилконос, що дає підтримуючий взяток. Медопродуктивність її до 30 кг з 1 га.

Плоди калини дають червону фарбу, кора — чорно-зелену, придатну для фарбування шерсті.

Деревина жовтувато-бура з білою заболонню, використовується для дрібних виробів. Є дані про високу ефективність плодів проти деяких бактерій і вірусів.

Лікарські сировиною служать кора, квіти і ягоди. Кору заготовляють ранньою весною, в період сокодвіженія, зі зрубаних кущів, подрібнюють на шматки і сушать на відкритому повітрі або горищі. Суха кора ламається, недосушений - гнеться. Квітки сушать у сушарці при температурі 4О ... 5О ° С. Плоди збирають зрілими у вересні - жовтні, добре підв'ялюють на повітрі і сушать у печі або духовці до твердого стану. Кору зберігають 4 роки, квітки - 2 роки. Кора містить глікозид вібурнін, дубильні речовини, смоли, органічні кислоти, флавоноїди, вітаміни С і К. Плоди багаті на пектин, органічні кислоти, дубильні речовини, каротин і вітаміни С і Р. вітаміну С в ягодах калини міститься більше, ніж у цитрусових. При гідролізі кори утворюються валеріанова і ізовалеріано-вая кислоти.

Препарати калини мають кровоспинну, антисептичну і протизапальну дію, зменшують больові відчуття і збудливість нервової системи. При тривалому прийомі знижується вміст холестерину в крові, наголошується сечогінний ефект, покращується ниркове кровообіг, активізується жировий обмін, посилюється тонус мускулатури матки.

Відвар калини використовують при маткових кровотечах, хворобливих менструаціях і загрозливому аборті. Його приймають при геморої і запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту (гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, проноси), при судомах, істерії, безсонні, надмірної дратівливості, гіпертонічної хвороби і носових кровотечах (тампони).

Відвар квіток і ягід служить гарним полосканням при ангіні і осиплим голосі. Ягоди, зварені на меду, корисні при кашлі, захворюваннях верхніх дихальних шляхів і набряках серцевого походження.

Сік з листя є хорошим зміцнює засобом після важких захворювань, при фурункульозі, шкірних висипах і лишаях. Приймають його по 50 г 3 рази на день. Їм змазують уражені ділянки шкіри.

Настій квіток корисний при гастритах зі зниженою кислотністю і хворобливих менструаціях. Для приготування відвару кори 1 столову ложку сировини кладуть в емальований посуд, заливають 1 склянкою гарячої води, кип'ятять на повільному вогні 30 хв, охолоджують 10 хв, проціджують і доводять об'єм до початкового. Приймають по 1-2 столові ложки 3-4 рази на день після їжі.

При використанні настою 2 столові ложки плодів подрібнюють, заливають гарячою водою, кип'ятять на повільному вогні 15 хв, охолоджують, проціджують і віджимають. Приймати по 1 / з склянки 3-4 рази на день до їжі. Промисловість випускає рідкий екстракт калини. Його приймають по 30-40 крапель 2-3 рази на день.

У науковій медицині застосовується кора калини (лат. Cortex Viburni) як кровоспинний засіб при внутрішніх кровотечах, особливо маткових, як заспокійливий — при істерії, а також знижує кров'яний тиск.

Плоди використовують як сечогінний і вітамінний засіб, при шлункових і простудних хворобах.

Екстракт кори на 50% спирті у співвідношенні 1:10 призначають для припинення маткових кровотеч, а також для усунення болю при менструаціях. Вживають всередину по 20-30 крапель 2-3 рази на добу за 30 хв до їди. Водний відвар кори у співвідношенні 1:20 вживають по 1 столовій ложці 3 рази на добу за 30 хв до їди як гемостатичний, антисептичний та болетамувальний засіб.

У народній медицині кору застосовують при простуді, золотосі, носових кровотечах; плоди (лат. Fructus Viburni opuli) — при геморої; сік — при горлових простудах, кашлі, хворобах шкіри (настій плодів калини п'ють проти фурункулів, карбункулів, екземи, різних висипів на тілі). Квітки і плоди — при склерозі, туберкульозі легень, гіпертонії, захворюванні нирок, серцевих хворобах і як потогінний засіб. Є дані про позитивний вплив плодів при лікуванні ракових захворювань (сік з плодів калини з медом використовували в народній медицині для лікування раку молочної залози, для профілактики раку шлунка при гіпоацидному гастриті), діатезу, виразки шлунка.

У дерматології й косметиці свіжий сік плодів є добрим засобом проти вугрів, висипів та пігментних плям на обличчі.

У гомеопатії застосовують есенцію з свіжої кори. У ветеринарній практиці квітки й плоди використовують при лікуванні ящура, запалень слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і ротової порожнини тварин.

В їжу плоди калини вживають після проморожування, коли вони втрачають гіркий смак. Плоди їстівні, хоча у великих кількостях шкідливі для дітей. Злегка токсичні властивості ягід, найвиразніше зникають після перших приморозків, або при високій температурі. У народі з плодів калини готують начинку для пирогів, киселі, пастилу, приправи до м'ясних страв. Роздушені ягоди з насінням або тільки витиснений сік можна змішувати з цукром у співвідношенні один до одного і зберігати в підвалі або холодильнику.

Завдяки високому вмісту пектинів плоди калини використовують для виготовлення мармеладу, їх консервують, готують наливки, лікери, фруктово-ягідні вина, застосовують, як чайно-кавові сурогати.

в травні - червні

Розмножують її зеленими і здеревілими живцями, відводками, насінням.

Калина звичайна  густий компактний чагарник, до 1,5 м у висоту, з щільною, полушаровидною формою крони. Цвіте і плодоносить навіть у молодому віці. Плоди декоративні, численні, світло-червоні, блискучі ягоди зібрані в грона, які можуть провисіть на рослині всю зиму, при цьому, абсолютно не втрачаючи забарвлення. Взимку плоди калини приваблюють, і допомагають вижити багатьом видам птахів. Рослина не вибаглива, дуже стійка і морозостійка. Калина відома своїми лікувальними властивостями і є символом Української культури, з цих причин часто використовується при озелененні ділянок саме в Україні.