Опис та характеристика рослини капуста цвiтна

Досі історики сперечаються, звідки родом цвітна капуста. Справа в тому, що цвітна капуста в дикому вигляді невідома. Саме тому і висувається низка версій про її походження. Перша – батьківщиною цвітної капусти є Китай. За другою версією – Кіпр. По третій - батьківщиною цієї рослини вважається Середземномор'я, вірніше Сирія. На користь цього свідчить і те, що довгий час цей вид капусти називали сирійським. Ще Авіцена радив вживати в їжу цю рослину в зимовий період. Так чи інакше, а до Європи, а саме до Іспанії, цвітна капуста потрапила завдяки арабам у 12 столітті. Водночас вона з'явилася на Кіпрі. За однією з версій, цвітна капуста була дуже популярна в Греції, але не приживалася в Європі, поки чудовий Луї XIV не схвалив овоч. У європейських країнах (в Англії, Голландії, Італії та Франції) почали вирощувати цю капусту приблизно в XIV столітті. До 1633 року рослина була широко відома під ім'ям як Коул Флорі (квітка капусти) або Капуста Coliflorie або Кіпру.

До Росії цвітна капуста дісталася XVIII столітті і була доступна лише заможним вельможам при дворі Катерини II. Культивувати сорт, який зумів прижитися в наших широтах, вдалося набагато пізніше.

Лише у 19 столітті цей овоч став відносно доступним. У наші дні цвітна капуста втратила свою екзотичність.

Капуста цвітна цінна овочева культура. Її використовують в кулінарії для приготування різних закусок, а також як дієтичне харчування при захворюваннях шлунково-кишкового тракту та в дитячому харчуванні.

У їжу вживають голівку, що складається з численних ніжних пагонів із зачатками суцвіть. Збарвлення голівок біле, зелене, жовте або фіолетове. Цвітна капуста багата аскорбіновою кислотою, вітамінами груп А, В, РР, білком, вуглеводами, солями фосфору, кальцію і магнію.

Цвітна капуста містить мінеральні солі, білки, вуглеводи.

Білки цвітної капусти багаті цінними амінокислотами (аргінін, лізин). У даній капусті трохи целюлози, яка, завдяки своїй ніжній структурі, досить легко перетравлюється організмом. Велика частина азотних речовин цвітної капусти – це легкозасвоювані білкові сполуки, завдяки чому цвітна капуста сприймається нашим організмом краще інших видів капусти.

У цвітній капусті міститься величезна кількість вітамінів С, В1, В6, В2, РР, А, Н. В головках капусти присутні калій, кальцій, натрій, фосфор, залізо, магній. Цвітна капуста багата пектиновими речовинами, яблучною і лимонною кислотою, фолієвою і пантотеновою кислотою.

Цвітну капусту можна вважати рекордсменом за вмістом біотину серед доступних в звичайному харчуванні харчових продуктів. Біотин або вітамін Н перешкоджає запальним процесам шкіри, він запобігає появі специфічного захворювання залоз шкіри – себореї. Його часто включають до складу засобів по догляду за шкірою обличчя та волосся.

Завдяки тонкій клітинній структурі капуста цвітна засвоюється організмом краще інших видів капусти. У ній є менше грубої клітковини, ніж у білокачанній, тому вона легко перетравлюється і менше подразнює слизову оболонку шлунка. Особливо вона корисна при шлунково-кишкових захворюваннях і в дитячому харчуванні.

При зниженій секреторній функції шлунка рекомендуються до вживання страви з відвареної цвітної капусти. При виразковій хворобі шлунка або дванадцятипалої кишки дозволяється капуста цвітна і забороняється білокачанна. При захворюванні печінки і жовчного міхура з овочів рекомендуються тільки ті, які підвищують відділення жовчі і сприяють регулярному випорожненню кишечника. До них відносять і цвітну капусту.

Регулярне вживання в їжу цвітної капусти знижує ризик розвитку раку молочної залози у жінок і раку передміхурової залози у чоловіків. Як цвітна так і інші види капусти, є профілактичним засобом проти раку.

Сік цвітної капусти рекомендується при гастриті, діабеті, бронхіті, порушеннях в роботі нирок, хворобах печінки.

Біологічна особливість виду – однорічний цикл розвитку. В один рік утворюється продуктовий орган - головка, що складається з численних щільно розташованих пагонів із зачатками суцвіть. При розростанні головки утворюються подовжені насіннєві пагони з жовтими квітками, зібраними в кисті, надалі - стручки та насіння. Середня тривалість вегетаційного періоду від появи сходів до технічної стиглості становить 90-120 діб, до дозрівання насіння - 200-240 діб. Цвітна капуста також відрізняється розтягнутим періодом вступу до технічної стиглості. Так якщо у білокачанної капусти тривалість віддачі врожаю становить 10-15 діб, то у цвітної 30-35 діб.

Як і інші капусти, цвітна пристосована до помірного клімату, але теплішого. Найбільш комфортна для неї температура прохолодного літа - 16 ... 20°С. Тоді рослини розвиваються без стресу, не поспішають скоріше дати потомство, тобто насіння, і спокійно формують головки досить великих розмірів. У зв'язку з цим вирощувати цю культуру раціональніше в два заходи: весна - початок літа і кінець літа - осінь, роблячи перерву на самий жаркий період і найдовший світловий день.

Втім, особливої ​​холодостійкістю рослини цвітної капусти також не відрізняються. При занадто ранній посадці вони ризикують потрапити під значне похолодання, від якого може постраждати точка зростання, і тоді головка взагалі не розвинеться. Але і запізнення з весняної висадкою розсади призводить до того, що на час розгалуження і росту головки буде занадто тепло.

Нові гілочки суцвіть більш активно пробуджуються до зростання при 8 ... 12°С, але ростуть при цьому повільно. В таких умовах головка виростає щільною, але невеликої. При 15 ... 18°С вона виходить велика, але пухка, при 20 ...25°С формується дуже швидко і, залишаючись дрібним, швидко розсипається і зацвітає. При жаркій погоді (30 ... 40°С) головки не утворюється зовсім, хоча стебло продовжує рости вгору.

Якщо висока температура впливає на рослини в самому початку формування головки, крізь суцвіття можуть прорости численні дрібні листочки-приквітки або криють листи - це ворсистість головки. Великі перепади між денною та нічною температурами, які трапляються навесні в неопалюваних теплицях або під укриттями, можуть спровокувати грубозернистість суцвіть, коли розкриваються бутони ще нераспавшої головки.

Рослини капусти цвітної до генеративного розвитку приступають дуже рано, ще в розсадному стані, коли рослина утворить 2-3 справжніх листки. Тому при поганих умовах вирощування розсади або при висаджуванні її та загибелі 1-2 справжніх листків рослини сповільняють перехід до генеративного розвитку. Це призводить до формування дрібних нетоварних головок (п’ятачків), які швидко розпадаються.

Формування головки рослини розпочинається при утворенні 12-16 листків, залежно від сорту чи гібриду (через 45-60 діб після з’явлення сходів). Через 100-120 діб настає її технічна стиглість. За формою головки бувають плескаті, випуклі, середньо або сильно горбкуваті (мозкові), середньої або великої щільності. За забарвленням — білосніжні, білосніжні з жовтизною, жовті, кремові, білувато-сірі, іноді з прозеленню та фіолетові. За високих температур головки швидше розсипаються, а при попаданні на них сонячних променів зеленіють, внаслідок чого втрачають товарну якість. За сприятливих умов товарний вигляд головка зберігає протягом 10-15 діб. При зрізуванні головки та залишенні на рослині листків у верхній частині качана (в пазухах листків) починає розвиватися 2-6 бруньок, з яких на пагонах формуються нові головки, менші за розміром.

За тривалістю вегетаційного періоду (від з’явлення сходів до технічної стиглості - першого збору врожаю) сорти і гібриди капусти цвітної поділяють на ранні (до 110 діб), середньостиглі (111-120) та пізньостиглі (понад 120 діб).