Опис та характеристика рослини Кавун звичайний

У дикому виді ця рослина зустрічається в пустелях та напівпустелях Південної Америки. А вирощували та вживали її в їжу ще в Давньому Єгипті.

Китайці настільки шанували цю культуру, що навіть мали свято «День кавуна».

До Росії кавуни потрапили десь у другій половині XVII століття. 1660 року було видано царський указ, який приписував вирощувати новий овоч у південних районах країни. За часів Петра́ І кавуни вже вважали «екзотами».

 В Стародавньому Єгипті кавун поміщали в усипальниці фараонів як джерело їжі для їх загробного існування. В Західну Європу кавун завезли в епоху хрестових походів. А українці в XII столітті з кавунів вже робили каву.

Кавуни вживаються у свіжому вигляді та після технічної переробки. Із соку кавунів виготовляють мед – нардек, а з різних частин плодів – цукати, варення, патоку, мармелад, цукерки, джем, пастилу. Недостигла плоди кавунів солять. Олія з насіння кавунів – є цінною за смоковими властивостями, багатою на вітаміни і не поступається кращим видам харчової олії, а макуха є поживним кормом для тварин. Кавуни – цінний соковитий корм для с/г тварин, у свіжому вигляді, а також використовуються для силосування. Столовий кавун - коштовний харчовий і дієтичний продукт, що містить 6-12% цукрів, 1,5% клітковини і геміцеллюлози, 1-2% пектинові речовини, каротин, вітаміни А, У, З, і Р, солі натрію, кальцію, заліза, магнію й ін. У їжу кавун вживають у свіжому і солоному виді, наготовлюють цукати, пастилу і мед. Вживання кавуна в їжу рекомендовано при захворюваннях бруньок, печінки, шлунка, для лікування подагри і деяких захворювань серця, при подагрі. Завдяки високому вмісту заліза плоди кавуна корисні при малокрів'ї.

 З лікувальною метою використовують м’якуш і шкірку зрілих плодів, а також насіння. 

Сік і м’якуш кавуна мають сечогінні й жовчогінні властивості, добре гамують спрагу при гарячці. Ніжна клітковина кавунів збуджує перистальтику кишок, прискорює виведення з організму холестерину, виявляє легку послаблюючу дію. При каменях у жовчному міхурі, циститах, нефритах, пієлонефритах і нирковокам’яній хворобі (уратний, кальцієвооксалатний і цистиновий уролітіаз з випадінням солей у кислому середовищі) рекомендується щодня вживати по 2-2,5 кг свіжих кавунів. Тривале вживання м’якуша кавуна виліковує хронічні гастрити, покращує стан хворих на атеросклероз і цукровий діабет. При хронічній недостатності кровообігу, гіпертонії, нефритах, пієлоциститах, подагрі, хворобах печінки і жовчного міхура призначають кавунні розвантажувальні дні, які, залежно від стану хворого, проводять два рази на тиждень або один раз на десять днів. У розвантажувальні дні хворий одержує лише 1,5 кг кавуна, з’їдає його за 5 прийомів. Розвантажувальні дні треба проводити під контролем лікаря. Як сечогінний засіб свіжий або квашений кавун корисний при ожирінні. Насінням кавуна виганяють глистів, а розтерте насіння з молоком вживають при маткових кровотечах. Як сечогінний засіб використовують і шкірку кавуна.

Вимоги до температури. Кавуни – теплолюбива культура, насіння якої проростає за мінімальної температури ґрунту 16-170С, оптимальна 25-300С. Вимоги до вологи. Кавуни – посухостійка рослина. Для нормального розвитку кавунів треба, щоб вологість ґрунту в шарі 0-70 см була на рівні 50-65% повної польової вологоємності. Транспіраційний коефіцієнт – 600. Вимоги до світла. Кавуни – дуже вибагливі до світла, відносяться до рослин короткого світлового дня. Скорочення світлового дня до 8 годин гальмує розвиток рослин. Вимоги до ґрунту. Найкращими ґрунтами для вирощування кавунів є родючі чорноземи, проте добре розвинена коренева система дає змогу засвоювати поживні речовини і з досить бідного ґрунту. Малопридатними для вирощування кавунів є важкі суглинкові та надмірно зволожені ґрунти з близькими заляганням підґрунтових вод.