Опис та характеристика рослини Кмин звичайний

Насіння кмину використовують як приправу у хлібопекарській, консервній промисловості, під час соління тощо. Плоди його містять 4—7% ефірної олії, яку застосовують у харчовій промисловості для виготовлення горілки і лікерів, а також у консервній, фармацевтичній, косметичній і миловарній промисловості. Крім того, плоди кмину містять до 16% жирної технічної олії. У макусі кмину багато білка і жиру, тому вона є цінним концентрованим кормом для тварин. Солому і полову кмину використовують як дієтичну і молокогінну добавку до концентрованих кормів.

Насіння кмину збирають і з дикорослих рослин (хоча воно трохи дрібніше, ніж у культурних сортів, проте містить до 9% ефірної олії).

Кмин найбільш відомий в випічці, але його можна застосовувати для різних страв. Використовують не лише насіння, а й стебло, корінь, тобто всі частини цього пряного рослини. З кореня, наприклад, готують десертні страви.

Кминні плоди - відмінна пряність для хлібобулочних виробів, квасу і пива. Їх можна класти в плов, ковбаси та консерви.

Вони надають пряний смак і аромат всіх страв. Більш того, приправа поєднується з молочними продуктами (йогурт, кефір, сир, сир). Щоб підсилити запах спеції, її прогрівають на сковороді.

На кмину наполягають міцний алкоголь, у скандинавів існує кминна горілка. Його заварюють як чай і кладуть в чайні збори. Кмин використовують при засолюванні і маринуванні овочів. У цю консервацію можна класти не тільки насіння, але і гілочки, парасольки рослини.

В гілочках свіжого кмину багато каротину і вітаміну С, тому зелень в травні рекомендують включати в весняні салати.

Відвар плодів використовують при атонії і болях у кишечнику, метеоризмі, для підсилення функції підшлункової залози, підвищення тонусу й перистальтики кишечника, зниження в ньому процесів бродіння і гниття. Ефірну олію використовують для ароматизації лікарських препаратів.

Кмин звичайний додають в овочеві страви, супи, гуляші, рагу, до тушкованої і квашеної капусти, використовують для ароматизації хліба, сирів і кондитерських виробів.

Він покращує імунітет,  знімає гострі алергічні реакції, допомагає при гормональних порушеннях. Препарати кмину в офіційній медицині застосовують при діабеті 2-го типу, атонії кишечника, закрепах, неврозах, хворобах очей, порушенні обміну речовин, кашлі, а також як антимікробний, вітрогінний, протиглисний і протитуберкульозний засіб.

Завдяки антибактеріальним та антигрибковим властивостям пригнічує бродильні процеси в шлунково-кишковому тракті. Має сечогінну і м'яку проносну дію. Для жінок кмин особливо гарний: він очищає і розгладжує шкіру, у годуючих матерів посилює лактацію, нормалізує менструації, знижує негативні наслідки менопаузи.

За сучасними даними допомагає при порушенні потенції, концентрації уваги, вікових порушеннях пам'яті, варикозному розширенні вен, а також сприяє гальмуванню росту пухлин.

У народній медицині кмин використовують для лікування жовчно- та сечокам'яної хвороб, захворювань серцево-судинної системи, як заспокійливий засіб, при головному болю, бронхітах і запаленні легенів.

Протипоказання: вагітність. Гастрит з підвищеною кислотністю і порушення прохідності жовчних ходів. Є відомості, що у великих кількостях кмин пригнічує функцію передміхурової залози і погіршує зір.

У косметології

Кмин знайшов застосування в косметології, завдяки що входять до його складу корисним елементам. Популярно в цій області масло з нього.

Воно має такі властивості:

• розгладжує зморшки, робить її пружною, сприяє виробленню колагену;
• добре допомагає проти розтяжок на шкірі;
• тонізує шкіру;
• допомагає від запалення і висипань, лущення, акне;
• робить шкірний покрив м'яким і гладким;
• захищає від ультрафіолетових променів, запобігає старінню шкіри;
• допомагає від набряклості і целюліту;
• зміцнює коріння волосся, допомагає від лупи.

Завдяки перерахованим властивостям, кмином масло застосовують при виготовленні масок для обличчя та волосся, засобів від целюліту, кремів, шампунів, бальзамів і лосьйонів.

При жирній шкірі і наявності вугрів рекомендують вмиватися відваром з прянощі. Для цієї мети 1 ч. Л. плодів кмину заливають 250 мл окропу і дають настоятися протягом 30-40 хв. Цим відваром промивають особа і не протирають його рушником, а дають відвару висохнути на шкірі обличчя.

При наявності лупи рекомендують втирати такий відвар в шкіру голови, а також проводити ополіскування волосся після миття шампунем.

Народна медицина пропонує такі рецепти із застосуванням цієї пряної трави:

1. Для імунітету. Приймати щодня 1 ч. Л. меленого кмину насіння, запиваючи водою. Дітям 6-12 років показана доза в два рази менше - 1/2 ч. Л.
2. Від маститу. Замісити коржик з житньої муки, подрібнених плодів кмину, м'яти перцевої в свіжому вигляді і гарячої води. Теплу коржик прикладати до області грудей. Процедуру проводять кілька днів.
3. Для виведення токсинів з організму і схуднення. Готують чай з насіння цієї приправи, для чого 1 ч. Л. приправи заливають закипілої водою об'ємом 300 мл і тримають на малому вогні 10 хвилин. Потім дають настоятися 60 хвилин і п'ють по третині склянки 3 рази на добу за 15-20 хв. до прийому їжі. Чай можна приготувати ще одним способом: 1 ч. Л. перемелених насіння залити 250 мл окропу, витримати 10 хв. Випивати настій до сніданку. Можна додати для смаку трохи меду. Такий чай допомагає при підвищеному тиску, гінекологічних проблемах, хворобах нирок і астмі, так як має сечогінний ефект і виводить жовч з організму. Він також допомагає при безсонні.
4. Для зміцнення нервової системи. Подрібнені в кавомолці насіння змішують 1: 1 з медом. Протягом декади вживають по 1 ч. Л. в день. Засіб ретельно пережовують.
5. Запор. Заливають 1 склянкою окропу 2 ст. л. насіння і проварюють 15 хв. на паровій бані. Потім відвар наполягають 45 хв. і проціджують через сито. П'ють по 125 мл після їжі 2 рази на добу.
6. Від нудоти. Для цього досить пожувати трохи насіння цієї прянощі.
7. Для апетиту. Щіпку подрібнених насіння кмину запити водою за 30 хвилин до їди.
8. Метеоризм. Наполягають в термосі склянку окропу з 1 ст. л. насіння. Приймають за 30 хв. до кожного основного прийому їжі по 2 ст. л.
9. Кашель. Заливають склянкою окропу 1 ст. л. насіння, наполягають, остуджують. Проціджують і п'ють до 6 разів протягом доби по 2-3 ст. л. настою. У нього можна додати цукор або мед.
10. Аденома простати. Корисно споживати протягом доби чай. Для його приготування 1 ст. л. плодів заливають 1, 5 склянки окропу і варять 5-7 хв. Потім відвар укутують на 10 хв. і проціджують.
11. Для посилення лактації. У 0, 5 л води кип'ятять 2 ч. Л. плодів 5 хв. Пити по 125 мл 3 рази на добу до їди.

Важливо! При наявності проблем зі здоров'ям потрібно звернутися до лікаря. Кмин при серйозних недугах застосовується як допоміжне лікування і не замінить основний терапії.

Цвіте в травні — липні.

Розмножують насінням, яке висівають рано на весні з розрахунку 100 г на 100 м2, глибина сівби 2—3 см.

Кмин стійкий до холодів, тому посівний матеріал цієї спеції садять ранньою весною або восени перед заморозками. Насіння проростає при + 6 ... + 7 ° С. Для посадки краще вибирати добре проникні поживні грунти з нейтральною реакцією. На 1 м² йде близько 2 г насіння.

Дізнайтеся більше про особливості вирощування кмину у відкритому грунті.

Сіють насіння рядами з проміжком між ними близько 35-45 см. Глибина посіву становить 1, 5-2, 5 см.

Щоб паростки зійшли раніше, ділянку з посадкою накривають плівкою. Насіння прокльовується через 2-3 тижні. Рослини переносять недовгі зниження температури. Після того як сходи підростуть, проводять проріджування, залишаючи проміжок між ними 15-20 см.