Родина цибулеві

Цибулеві — родина однодольних рослин, що налічує близько 750 видів багаторічних, трав'янистих рослин, що мають видозміну пагону — цибулини.

Вони мають прості сидячі листки, розташовані почергово. Квітки правильні, зібрані у суцвіття зонтик. Мають просту віночкоподібну оцвітину із 6 вільних або при основі зрослих пелюсток. Тичинок 6, маточка одна. Із стінок зав'язі утворюється плід коробочка.

Для багатьох представників родини характерний різкий специфічний запах, який пов'язаний із вмістом великої кількості летких ароматичних речовин — фітонцидів, які пригнічують життєдіяльність бактерій. Крім того, вони містять багато вітамінів. Саме тому люди, які регулярно вживають часник і цибулю рідко хворіють на застуди. Різні види цибулі культивують як овочеві, декоративні та лікарські рослини. Часник — цінна харчова та лікарська культура. [ред.] Історичні факти

У середні століття для захисту від стріл, ударів алебард і мечів воїни одягали залізні шоломи, лати і прикривалися щитом. Але, не сподіваючись на міцність залізної броні, багато хто з них носили ще на грудях амулети, яким приписувалася чарівна сила охороняти на війні від від стріл і від меча. Зазвичай роль амулета виконувала скромна цибулина дикої цибулі або часнику[1]. Думали, що щільна суха шкірка, як броня, що оберігає ніжні, свіжі листочки цибулі, здатна врятувати від всяких лих і життя людини. Один з видів цибулі називається навіть з тих пір Алліум віктораліс (Allium victoralis) - цибуля переможна[1].

Стародавні римляни включали цибулю і часник в пайок своїх легіонів, вважаючи, що вживання їх в їжу збільшує силу і мужність солдатів. Збереглася приказка того часу: "Часник запалює серце героя, коли холод його злединяє"[1].

Цибулю і часник знаходили в саркофагах із муміями в єгипетських пірамідах, побудованих шість тисяч років назад, що свідчить про широке їх поширення ще в ті далекі часи[1]. Цибуля була присвячена єгипетській богині Ізіді, і простому народові забороняли вживати її в їжу[1].

Довгий час цибулю забороняли їсти у свята, так як вона викликає сльози, коли потрібно веселитися[1].

З давніх пір часник був лікувальним засобом. Його вживали в XVI столітті як запобіжний засіб проти чуми[1]. Часник в середні віки вживали як протиотруту при всіх отруєннях, як попереджувальний засіб проти атеросклерозу та туберкульозу. Під час першої світової війни сік часнику, розведений у воді, застосовували при лікуванні ран.[1]

Лікувальні властивості цибулі та часнику визнавалися у всіх народів і в усі часи. На Сході існувала приказка: "Цибуля, в твоїх обіймах проходить всяка хвороба"[1].

Професор Б. П. Токін і його співробітники встановили, що від летких, пахучих речовин (ефірних олій), що виділяються цибулею, часником, хріном та іншими рослинами, гинуть гнильні і хвороботворні бактерії, найпростіші тварини - амеби й інфузорії - і навіть жаби і щури[1].

Рослини виділяють захисні речовини, названі "фітонцидами", тобто "рослинними губителями" мікробів.

Як показали досліди професора Б. П. Токіна, кашка з натертої цибулі, часнику або хрону, покладена в закриту посудину з м'ясом або фруктами, оберігає їх від псування[1].

Достатньо протягом трьох хвилин пожувати цибулю або часник, щоб убити в роті всі бактерії[1].

Цікаво відзначити силу дії часнику на мікроби. Туберкульозна паличка в висохлої мокроті залишається життєздатною до восьми місяців; карболова кислота і сулема вбивають її через 1-2 години; сірчана кислота вбиває мікроб туберкульозу протягом 30 хвилин, а фітонциди часнику - за 5 хвилин[1].

Цибуля і часник сприяють кращому перетравленню жирної і м'ясної їжі. Вони є незамінною приправою до багатьох страв. Підсмажена на олії цибуля надає супу та каші приємний смак і аромат.

Різні види дикої цибулі іноді ростуть у великій кількості. У горах Тянь-Шаню так багато цибулі, що китайці назвали їх «Дзунг-лінь», тобто «Цибульні гори»[1]. У Середній Азії в Ферганському хребті є «Цибулева гора» - «Сугано-таш»[1]. Близько Семипалатинська цілий район названо Калбінським, від слова «Калба» - «дикий часник», якого дуже багато на схилах гір[1]. Багато видів дикої цибулі є і на Кавказі[1]. Дика цибуля і дикий часник повсюдно зустрічаються серед лугових трав. [ред.] Класифікація

Родина нараховує 13—16 родів.

Allium Ancrumia Erinna Gethyum Gilliesia Ipheion Leucocoryne Miersia

Milula Nothoscordum Schickendantziella Solaria Speea Trichlora Tristagma Tulbaghia