Сорт Тітовка (Диня, Диня звичайна)

ня (Cucumis melo L.). За біологічними особливостями диня подібна до кавуна, але вона має певні особливості. Так, коренева система розвинена слабше. Стебло округло-гранчасте, опушене, завдовжки до 2,0 м. Причому, головне стебло здебільшого коротше за бокові пагони першого порядку і безплідне. Квітки та плоди розвиваються на пагонах першого і вищого порядків. Листки почергові, довго-черешкові, без прилистків, ниркоподібні, округлі або серцеподібні. У деяких сортів і материнських ліній листки дині можуть мати різну ступінь розсіченості, що зручно у селекції та насінництві гетерозисних гібридів. Квітки, як і в кавуна, бувають чоловічі, жіночі та двостатеві. Причому, за останніх плоди часто розвиваються з великою «чалмою», що зменшує їх товарність. З пожовтінням плодів достигає і насіння. У раньостиглих сортів, (наприклад, у сорту Титовка) достигання плоду випереджає достигання насіння, що дає високий вихід щуплого насіння з пониженою енергією проростання і схожістю. Диня відноситься до баштанних культур з широким діапазоном мінливості апробаційних ознак плодів – форми, забарвлення, сітки, поверхні. Водночас апробаційні ознаки листків і насіння мають вужчу варіабельність. У європейських сортів насіння достигає одночасно з плодами, а у середньоазійських пізньостиглих – під час дозарювання. У насінництві ультраранніх сортів слід врахувати те, що достигання плодів випереджає насіння. Це призводить до одержання невиповненого щуплого насіння з пониженою схожістю. Таке явище характерне, наприклад, для сорту Титовка. Диня відноситься до жаростійких та посухостійких рослин. Порівняно з кавуном вона легше переносить короткочасне зниження температури. За вимогливістю до світла вона відноситься до короткоденних рослин. Затінення не витримує. Рослини дині дуже вимогливі до родючості ґрунту і добре реагують на внесення перегною. На 10 т урожаю виносить 12,5 кг азоту, 3,5 - фосфору і 17 кг калію. Потенційна урожайність плодів до 20 т/га, насіння до 100 кг/га. Сортова чистота насіння дині складає для ОН і ЕН – 99% та РН1 і F1 – 98% при вологості 9%. Схожість насіння має складати для ОН і ЕН – 90% та РН і F1 – 85%. До Державного реєстру сортів рослин занесено 30 сортів і гетерозисних гібридів. Насінництво дині проводять в Інституті південного овочівництва і баштанництва НААН України (сорти – Голянка, Гопрінка, Дідона, Інгулка, Лада, Ольвія, Серпянка); Інституті овочівництва і баштанництва НААН України (сорт Криничанка) та Дніпропетровській дослідній станції ІОБ НААН України (сорти — Думка, Забавка, Інея, Титовка, Чайка). Особливості технології вирощування насіння дині. Промислове вирощування насіння зосереджене в Степу. Технологія вирощування насіння дині практично повністю аналогічна технології на продовольчі цілі. Підготовка ґрунту, насіння, строки сівби і догляд за рослинами аналогічні технологічним прийомам під час вирощування кавуна. Сортових прочисток проводять три-чотири: - до цвітіння видаляють нетипові рослини за ознаками листків, типом жіночих квіток; - у період масового утворення плодів видаляють рослини з нетиповими нестиглими плодами за формою і характером поверхні; - перед проведенням апробації і збиранням стиглих плодів видаляють нетипові стиглі плоди за формою, забарвленням і характером сітки; - після апробації під час багаторазового збирання продовжують додатково видаляти нетипові плоди. Апробацію проводять у період достигання перших плодів. На відміну від кавуна, плоди дині необхідно збирати кілька разів. Тому їх збирають і виносять на край поля, де насіння виділяють вручну, а на великих площах можна використовувати ИБК-5. Особливістю є також те, що при різних зборах може змінюватися інтенсивність формування сітки на плодах. Після виділення насіння разом з плацентами його зброджують впродовж 2-3 діб, промивають і просушують.