Культура Чорниця (особливості вирощування та зберігання)

Чорниця — важлива харчова, медоносна, дубильна і лікарська рослина.
      Чорниця звичайна — це листопадний гіллястий чагарник з довгим, повзучим горизонтальним кореневищем: що сильно гілкується і з численним корінням. Висота чагарника досягає 50 сантиметрів. Стебла у чорниці циліндрові, прямостоячі. Листя сидяче, еліптичне або ж яйцевидно-еліптичне, по краю пильчато-зубчате, із загостреною верхівкою. Квітне рослина в травні — червні невеликими одиночними зеленувато-рожевими квітами на коротких квітконіжках. Після цвітіння чагарник утворює плід: сизо-чорну ягоду. Дозрівання плодів наступає в липні. Плоди — кулясті ягоди розміром 5-8 міліметрів. Вони забарвлені зовні в синьо-чорний колір, сік ягід чорниці — червоний.
      Розмножується рослина в основному кореневищем, вегетативно. У розповсюдженні насіння чорниці велику роль грають різні птахи — тетеруки, дрозди, глухарі і рябчики, а також звірі: лисиці, ведмеді, куниці, олені, зайці. Плоди чорниці сушать на відкритому повітрі, в тіні. Їх розкладають тонким шаром, а потім досушують у разі потреби в приміщенні. Сушені плоди чорниці можна зберігати протягом двох років. Вони містять цукри — глюкозу, фруктозу, сахарозу, вітаміни, органічні кислоти, дубильні речовини, ефірні масла, різні мікроелементи і інші хімічні сполуки.
      Чорниця звичайна — прекрасний медонос. Бджоли можуть зібрати до 2,5 кілограмів меду на сім'ю в день. Мед, зібраний з квітів чорниці, володіє ясно-червонуватим відтінком, він ніжний, ароматний і дуже смачний.
      Ефективна при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Покращує склад кишкової мікрофлори, зменшує процеси бродіння і гниття, запальні явища, уповільнює перистальтику, надає терпку дію.
      Водні настої і відвари з ягід чорниці корисні при гострих і хронічних порушеннях травлення, що супроводжуються проносом, ентероколітах та ін.

Чорниця — рослина півтіні, але якщо її вирощувати на відкритих сонячних місцях, то врожай збільшується. Більш підходящими для чорниці являються вологі, добре аеровані, багаті перегноєм ґрунти з показником рн 3,8—5. Оптимальний рівень грунтових вод для неї — 50-90 см. Культурна чорниця дуже чуттєва до недостатку вологи, але при цьому не витримує застою води. Зимостійкість чорниці висока, однак при раннім цвітінні можливе ушкодження квіток пізньо-весняними заморозками.

На легких ґрунтах із рн вище 5 для приготування місця посадки використовують низинний торф, змішаний з велико-зернистим річковим піском (3:1), що вносять на перекопану ділянку шаром 15-20 см. Більшість садових ґрунтів недостатньо кислі для вирощування чорниці. У цьому випадку успішне виращування можливо лише за умови відповідної підготовки ґрунту. Для кожного куща готують яму 100 x 100 або 150 x 150 см і глибиною 50—60 см або ж канаву такої ж ширини і глибини. Ґрунт із ями перемішують з торфом (2:1) і перегнилими дубовими листями. На 1 куб.м землі для підкислення додають 150—250 м порошкоподібної сірки.

Восени або навесні до початку вегетації можна купити в розпліднику або викопати з чорничного лісу 2—3-літні кущі чорниці разом із землею і посадити в сад на відстані 100—150 см. Вік рослини можна визначити, підрахувавши кількість річних приростів. Ґрунт навколо кущів ущільнюють, поливають і мульчують 2—1-сантиметровим шаром тирси або опалих листків. Полив здійснюється в міру необхідності, не допускається пересихання ґрунту. З появою хвороб рослини обприскують 1% бордоською рідиною. Кожні 2—3 роки бажано вносити у верхній здай ґрунту 2—4 кг/м г органічних добрив. З мінеральних добрив можна використовувати тільки ті, що не містять хлор. Щорічно в травні і червні вносять сульфат амонія, калімагнезію і суперфосфат — 10—20 г на 10 л води. При рн вище 5 навколо кущів розсипають 50 г сірки.

Обрізку чорниці починають рано навесні після 3—4 років росту. Вирізують 2—3 старі гілки, замість залишаючи стільки ж молодих, видаляють сухі, ушкоджені і хворі гілки.