Культура груша (особливості вирощування та зберігання)

Перші відомості про культуру груші зустрічаються в древніх китайських Одах, що відносяться до ІІ тисячоліття до нашої ери. Таким чином, "вік" цього плодового дерева — більше трьох тисяч років, але в культурі груша з'явилася пізніше від яблуні.

Вирощувати грушу першими почали в Західному і Центральному Китаї. Там і тепер росте більше десяти різних дикорослих видів груші.

Деякі з них були взяті з лісів і посаджені біля жител як декоративні і плодові дерева.

Культурна груша з Китаю поширилася на захід, проникла на Кавказ. Там на гірських схилах росло багато дикорослих видів груші, плоди яких населення широко використовувало в їжу. Той факт, що кожен народ має свою назву груші (абхазька — аха; азербайджанська — армуд; вірменська — тандз; грузинська — мсхалі; китайська — лі; російська — груша, дуля; білоруська — ігруша; українська — крушка, глива, баба; таджицька — муруд; татарська — армуд, ахлал; узбецька — нок; японська — наші, рі) свідчить про самостійні осередки розвитку цієї плодової культури.

Плоди груші містять 12—15% розчинних речовин, у складі яких переважають цукри (7—21%), в основному фруктоза; пектинові (0,1—0,6%) і дубильні речовини (0,032%). Плоди характеризуються невисоким вмістом органічних кислот (яблучна і лимонна) — 0,1—0,6%.

У плодах груші містяться вітамін С (5 мг/100г), невелика кількість каротину та деяких вітамінів.

Особливо високо ціняться у свіжому вигляді плоди десертних сортів за їх ніжний, маслянистий, соковитий м'якуш, приємне гармонійне співвідношення цукрів і кислот, неперевершений витончений смак.

У плодах груші цукрів менше, ніж у яблуках, але завдяки низькому вмісту кислот вони солодші на смак. Плоди груші багаті на мікроелементи, особливо йод. Сік плодів містить багато дубильних речовин і сорбіту.

Для збалансованого і повноцінного харчування річна норма споживання плодів груші однією людиною становить 7,5 кг, але поки що фактичний рівень споживання їх не перевищує половини норми.

Незважаючи на очевидну цінність цієї культури за останні роки відчутно зменшуються площі, зайняті грушею, а звідси помітний спад виробництва її плодів. Крім вживання у свіжому вигляді, плоди груші використовують для виготовлення сухофруктів, цукатів, повидла, варення, компотів і соків. Здавна плоди груші застосовують у народній медицині. Вони мають закріпну, сечогінну, дезінфікуючу, жарознижувальну дію. Завдяки наявності в них арбутину вони корисні для лікування і профілактики захворювання нирок і сечовивідних шляхів.

Щоб одержати добову дозу цієї речовини, достатньо з'їсти 200—300 г м'якуша груші.

Удобрення саду проводиться, починаючи з другого року після садіння. Вносять мінеральні, а на третій-четвертий рік - органічні добрива. 40-50 т/га органічних добрив, Р90, К90 кг/га д.р. які на темно-сірих опідзолених, чорноземах опідзолених і вилугуваних приорюють на глибину 40-45 см.

Найбільш ефективне використання механізмів в садах забезпечується при ширині робочих проходів від 1,5 до 2,5 м і висоті штамба дерева не менше 0,5-0,8 м. Оранка на глибину 30-32см.

У зоні Лісостепу плодові дерева висаджують навесні, в першу декаду польових робіт, у садивні ями розміром 60 х 60 см, а при високій щільності в ряду (0,6-1,0 м) - в борозни глибиною близько 40 см. Дерева, щеплені на насіннєвих підщепах висаджують так, щоб після ущільнення ґрунту в ямі місце щеплення знаходилося на рівні ґрунту або на 2-3 см вище. На вегетативних підщепах місце щеплення залишається на висоті не менше 6-8, а при високій окуліровці - 20-25 см і більше над ґрунтом. Відразу після садіння проводять полив (30-40 л води на дерево). Лунки або пристовбурні смуги мульчують перегноєм, торфокомпостами або сухою землею. В перший місяць після садіння рослини поливають не менше 2-3 разів.

Для одержання конкурентоспроможних плодів застосовують інтегровану систему захисту рослин і врожаю від шкідників та хвороб, розроблену з урахуванням особливостей їх розвитку та поширення і застосуванням нових, високоефективних інсектицидів, акарицидів, фунгіцидів, біологічно активних сполук та мікробіологічних препаратів. Основними шкідниками яблуні та груші є сірий бруньковий довгоносик, букарка, казарка, цикадка, яблуневий квіткоїд, листокрутки, п'ядуни, попелиці, мінуючі молі, яблуневий пильщик медяниці, яблунева, східна і грушева плодожерка, кліщі-червоний плодовий, звичайний, павутинний та ін.; кісточкових порід: листокрутка, вишневий довгоносик, чорний сливовий пильщик, сливова товстоніжка, слива плодожерка, теплиця, вишнева муха, кліщі. Основні хвороби зерняткових порід: парша, брошниста роса, філостіктоз, плодова гниль, чорний рак плодових тощо, кісточкових: кучерявість листя персика, клястероспоріоз, моніліальний опік плодових, кокомікоз, плодова гниль, полістігмоз, іржа сливи та ін. Для обробки препаратами малогабаритних садів (висота дерев до 3 м і товщина плодової стіни не ширше 1,75 м) використовують тунельний обприскувач, в усіх інших випадках - ОПВ - 2000. ОП - 2000 А, ОВ - 630. Вибір препаратів здійснюють, керуючись рекомендаціями "Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні", який щорічно видається Державною комісією з випробування пестицидів.

Насамперед важливо дотримувати акуратність при збиранні врожаю. Плоди потрібно знімати руками. Але у жодному випадку не обтрушуйте їх з дерева, оскільки биті плоди не зберігаються. Знімати їх починають в суху прохолодну погоду, при настанні знімної зрілості. Фрукти знімаються разом з плодоніжкою і обережно опускають в корзини-столбушки, обшиті усередині мішковиною, або плодозбиральні сумки з дном, що відкриваеться. Потім плоди сортують, видаляють фрукти з побиттям, натисками, градобоїнамі, проколами шкірки. Для тривалого зберігання непридатні плоди, пошкоджені плодожеркою, довгоносиком, щитівкою. На дно ящика вистилають стружку шаром 1—2 сантиметри. Усередині ящика укладають папір у вигляді конверта так, щоб вільними кінцями можна було укрити груші зверху, та між рядами роблять прошарок із паперу.

При відборі, сортуванню та упаковці необхідно стежити за тим, щоб восковий наліт не був пошкоджений. Сортування та упаковка виконується в тіні, не залишаючи довго плоди на сонці. Потім їх без зволікання переносять в підвал, де температура значно нижча, ніж в саду. Чим швидше закладають плоди в пристосоване сховище, тим довше та краще вони зберігаються. Для зберігання необхідно підтримувати температуру— від нуля до 1 градуса тепла. При такій температурі груші найменше вражаються мікроорганізмами, краще зберігають смак, аромат. вигляд. На початку зберігання щодня протягом декількох годин бажано провітрювати приміщення . Температура при цьому повинна бути не нижче 0°. Після того, як в приміщенні встановлюється необхідна температура, провітрюють рідше — один раз в 1—1,5 місяця. Врахуйте: при збільшенні температури на 1—2 градуси різко міняється якість продукції. Якщо температура знизиться на 1—2 градуси, деякі сорти підмерзають. Останнім часом все ширше застосовується новий спосіб зберігання яблук в так званому ізольованому газовому середовищі — в плівковій упаковці.