Озимий часник

Озимий часник відрізняється від ярого більш великою голівкою, сформованою парною кількістю зубчиків (їх може бути 4, 6 або більше), в середині якої розташоване стебло. Для осінньої посадки слід вибрати зубчики часнику, викопаного влітку цього року. Посадковий матеріал повинен пройти калібрування, необхідно відбракувати підгнилі, почорнілі і пожовклі зубчики. Після цього зубчики добре просушуються.

Озимий часник висаджують за 1-1,5 тижні до початку заморозків, приблизно в кінці вересня або в першій декаді жовтня, це залежить від регіону. Потрібно враховувати, що оптимальна температура ґрунту повинна становити +10 °C. Рання посадка може призвести до проростання часнику і його загибелі від морозів. Якщо овоч посадити занадто пізно, він не встигне вкоренитися.

Посівний матеріал з метою знезараження необхідно обробити безпосередньо перед посадкою. Спочатку зубчики витримують у сольовому розчині (3 ст. л. солі на 5 л води) протягом двох хвилин, а потім поміщають на одну хвилину в розчин сірчанокислої міді (1 ч. л. на 10 л води).

Для посадки часнику підійде місце, добре освітлюване сонячними променями. Оптимальним варіантом для нього стануть легкі суглинисті і супіщані ґрунти. На ділянці з допомогою сапи роблять борозенки глибиною 10 см, грядки зволожують і поміщають в них зубчики часнику на глибину 4 см. Відстань між рядами повинна становити близько 25 см. Потім борозенки прикривають ґрунтом. У північних регіонах при настанні перших мінусових температур треба засипати ділянку з часником шаром (від 2 до 10 см) деревної тирси або торфу.

Для посадки часнику не підходить ділянка, де до цього росла картопля, а також цибуля, часник, буряк, морква, редька, баклажани, редис і томати. Добрими попередниками часнику вважаються: кабачки, огірки, злакові (крім вівса і ячменю), боби, капуста, кріп, петрушка, селера.

На 10 т врожаю часник із ґрунту виносить 40 кг азоту, 12 — фосфору і 30 кг калію. Тому високий урожай його можна одержати лише на пухких, структурних, високородючих ґрунтах. Це пов’язано з тим, що коренева система рослин хоч і велика, однак слабо розгалужена та вкрита малою кількістю кореневих волосків, внаслідок чого вбирна здатність її знижена. Посіви часнику краще розміщати на супіщаних, легко- та середньосуглинкових ґрунтах. Важкі та слабокислі ґрунти, а також ті, що запливають, непридатні для його вирощування. На таких ґрунтах листки швидко жовтіють, передчасно відмирають, головки та зубки формуються дрібними та знижується врожай і його якість. Крім того рослини уражуються шийковою гниллю, фузаріозом та пошкоджуються нематодою.

Під час вирощування часнику потрібно враховувати, що в період інтенсивного росту кореневої системи та листкового апарату рослини виявляють підвищену вимогливість до азотного живлення, а в період формування цибулин — до фосфорного та калійного. При його вирощуванні з органічних добрив краще вносити перегній. Свіжий гній можна вносити тільки під попередник. З мінеральних добрив вносять легкорозчинні форми.

Часник, як жодна овочева культура дуже реагує на зміну природних умов і погано до них пристосовується. Тому перевезення садивного матеріалу в інші ґрунтово-кліматичні умови часто неефективне, оскільки впродовж кількох років такий часник вироджується.

Рослини часнику досить вимогливі до вологості ґрунту, тому його краще вирощувати на достатньо зволожених площах. Особливо підвищену потребу у волозі рослини виявляють у період інтенсивного утворення та росту кореневої системи і формування цибулин. Оптимальна вологість ґрунту в період вегетації становить 80-85% НВ, а відносна вологість повітря — 65-70%. За недостатнього зволоження ґрунту в період вегетації листки починають жовтіти з нижнього ярусу і поступово відмирають, внаслідок чого знижується врожайність. У період дозрівання цибулин бажано, щоб вологість ґрунту та відносна вологість повітря були дещо знижені. У цей період кращою є вологість ґрунту 70-80% НВ і відносна вологість повітря 60-65%. Це сприяє утворенню щільних головок та кращому визріванню цибулин. У разі підвищеної вологості ґрунту в цей період швидко руйнуються покривні луски та оголюються зубки. Це призводить до розсипання цибулин на зубки під час збирання врожаю, зниження врожайності та її якості. Часник також не переносить затоплення рослин.

Озимі форми часнику в центральних і західних районах висаджують у першій декаді, а в південних — у другій декаді жовтня. Спосіб висаджування — широкорядний (45 см) або стрічковий (50+20, 50+20+20 см). Зубки (одно-зубку) в рядку розміщають на відстані 6-8 см, залежно від їх крупності. Глибина сівби 6-8 см. Норма висіву зубків залежить від їх крупності та становить від 6 до 30 ц/га. Восени перед замерзанням ґрунту часник вкривають листям дерев, вологою соломою тощо.