Вігна промениста

В Україні останніми роками значно збагатився асортимент зернобобових культур, які використовуються або можуть бути використані в овочівництві. Такими є різні види з роду Вігна (Vigna) – однорічні трав’янисті рослини родини Бобових (Fabaceae).

До малопоширених видів вігни, на які варто звернути увагу вітчизняним виробникам і споживачам, належать: кутаста, мунго і промениста. Ці рослини з успіхом можна вирощувати в усіх регіонах України. Щодо ботанічної приналежності цих видів вігни у деяких наукових і популярних  спеціалізованих виданнях відмічається певна плутанина: рослини  можуть зустрічатися/ідентифікуватися і як квасоля, і як вігна.

Це обумовлено тим, що до недавнього часу (друга половина ХХ ст.) види належали до роду Квасоля (Phaseolus), проте тепер  систематики  відносять досліджувані види до роду Вігна (Vigna). На час виділення окремого роду Вігна до нього належали трохи більше півсотні видів, а вже на початку нинішнього століття – понад 200. Це й дикорослі види, а також ті, що введені у культуру і мають велике економічне значення у харчуванні людей не тільки в країнах, розташованих у тропічній та субтропічній зонах, а й по всьому світу.

Клімат та ґрунтові умови півдня України прекрасно підходить для культивування цієї нішевої культури. Величезний ринок збуту, тренд на здорове харчування, а також здатність бобових відроджувати родючість ґрунту, є причинами, які за словами фахівців повинні спонукати аграріїв вирощувати маш.

Культура має кілька назв: боби мунга, золотиста квасоля, вігна промениста, прийшла до нас з Південно–Східної Азії. За результатами досліджень, проведених в Криму ще у 2001-2006 роках, маш цілком може стати перспективною нішевою культурою на півдні України.

Маш — рідкісний вид бобової рослини азіатського походження, який з успіхом можна вирощувати в якості харчової, овочевої і кормової культури. У промислових масштабах цю культуру культивують в Китаї, Пакистані, Таїланді та Індонезії.

Кращими попередниками для культури є багаторічні трави, озимі і ярі зернові, просапні (картопля, буряки, овочеві – за винятком представників родини Бобових, що мають спільних шкідників і збудників хвороб). 

Не слід використовувати у якості попередника ті рослини, що дають після себе падалицю, яка буде пригнічувати рослини вігни через низькорослість переважної більшості сортів. 

Ділянки для вирощування досліджуваних дрібнозерних видів вігни вибирають з сонячною експозицією, що добре прогріваються. 

Кращі ґрунти  легкого  гранулометричного складу, водопроникні, з нейтральною реакцією. Самі рослини є добрими попередниками  для наступних культур у сівозміні, адже  у результаті  симбіотичної взаємодії з бульбочковими бактеріями за вегетаційний період  накопичують у ґрунті  атмосферний азот. За обробки насіння цих видів вігни відповідними штамами бульбочкових бактерій при сприятливих погодних умовах рослини повністю забезпечують себе азотом.  Коли така обробка не проведена, доцільно під передпосівну культивацію внести 20–30 кг за діючою речовиною азотних добрив. Повертати на попереднє місце види можна через 3–5 років, аби запобігти ураженню грибковими  хворобами.

Технологія вирощування дрібнозерних видів вігни подібна до загальноприйнятої в певній зоні для значно поширенішого виду –  квасолі. Основний обробіток  розпочинають відразу після збирання попередника. Проводять лущення дисковими лущильниками у двох напрямках на глибину 8–10 см з метою подрібнення, загортання рослинних решток, підрізання бур’янів, що вегетують, і провокування до проростання насіння бур’янів. Якщо поле засмічене коренепаростковими бур’янами, застосовують лемішні лущильники. В даному випадку глибина першого обробітку становить 12–14 см, а другого, що проводиться через два тижні, 14–16 см.

Через 15–20 діб, залежно від  погодних умов, проводять оранку на глибину орного шару та за необхідності – при масовому з’явленні сходів бур’янів – проводять культивацію зябу на глибину 10–12 см.

Рано навесні, при настанні фізичної стиглості ґрунту, ділянку боронують у два сліди з метою затримання вологи. Перед сівбою проводять культивацію у два сліди на глибину 8–10 см з одночасним боронуванням. Доцільно передпосівний обробіток проводити комплексними агрегатами, здатними за один прохід провести декілька операцій: розпушити ґрунт до дрібногрудкового стану, вирівняти і ущільнити його. При цьому максимально зберігається волога у ґрунті та створюються оптимальні умови для сівби насіння і його дружного проростання.

Сівба  проводиться у другій декаді травня, коли ґрунт прогріється не менше, ніж до 15о С, і мине загроза пізньо-весняних приморозків. Глибина загортання насіння 3–5 см (зважаючи на дрібнонасінність культур, слід враховувати, що, особливо за недостатньої кількості вологи, мілко зароблене у грунт насіння не здатне адсорбувати достатню для проростання її кількість, і сходи можуть засихати;  сходи з насіння, навпаки, надмірно заглибленого при сівбі, також можуть бути ослабленими, а при надмірному зволоженні грунту – ще й уражатися патогенними грибами). Ширина міжряддя – від 45 до 70 см, норма висіву променистої і мунго 25–30 кг/га, кутастої – до 50 кг/га. На добре окультурених ділянках, не засмічених багаторічними бур’янами, можна висівати дрібнозерні види вігни вузькорядним способом, з шириною міжрядь 15–30 см. Після сівби ділянки доцільно прикоткувати, аби поліпшити контакт насіння з грунтом і вирівняти поверхню для проведення більш якісного догляду за рослинами (проведення міжрядного обробітку у найбільш ранні терміни після з’явлення сходів). Сходи з’являються приблизно за два тижні після сівби, на початку вегетації рослини розвиваються досить повільно, саме тому необхідно першочергово контролювати стан засміченості поля бур’янами, падалицею рослин-попередників і проводити боротьбу з ними.

Упродовж вегетаційного періоду  ґрунт підтримують у пухкому, чистому від бур’янів стані. Для цього проводять не менше 3–4 розпушувань міжрядь від початку масових сходів до змикання рядків, особливо за масової появи бур’янів, утворенні кірки після дощів чи поливів. Це сприяє збільшенню у ґрунті доступних рослинам запасів поживних речовин, води, повітря, створюється сприятливий температурний режим, більш активно  проходять мікробіологічні процеси, добре розвивається коренева система.

За необхідності проводять 1– 2 прополки у рядках, а за умов загущення сходів першу прополку суміщають з формуванням  густоти стояння рослин (відстань між рослинами у рядку 5 см).

Дрібнозерні види вігни потребують підвищеної температури повітря, види характеризуються підвищеною жаростійкістю, однак вони чутливі до грунтової засухи – може відбуватися опадання бутонів і, у результаті, зменшення  урожайності. Тому за посушливих умов необхідні регулярні поливи, аби запобігти цим негативним явищам і нівелювати їх вплив на продуктивність рослин. Рослини вимогливі до вологості ґрунту і повітря особливо в періоди  проростання насіння і утворення плодів, але не  переносять надмірного перезволоження і застою води. Причому полив дощуванням може спровокувати  поширення грибкових хвороб, тому варто  поливати по борознах або користуватися сучасними технологіями крапельного поливу.

За достатнього зволоження, при недотриманні густоти рослин, внесення надмірної кількості добрив тощо боби на рослині достигають не одночасно: відповідно в нижній частині вони готові до збирання, а у верхній – зелені, іноді навіть можна спостерігати продовження цвітіння. Тому збирають  переважно роздільним способом: рослини скошують за вологості насіння 14–16%, дозарюють у валках протягом 3–7 діб залежно від погодних умов, що склалися на період збирання, після чого обмолочують. При одночасному достиганні бобів проводять пряме комбайнування. Достиглі боби стають щільними і при дотику розтріскуються, насіння розлітається. Аби цього уникнути, збирати ліпше у похмуру погоду, вранці, адже обмолот рослин урду в  суху  сонячну погоду призводить до значних втрат урожаю. При збиранні вігни  комбайнами необхідно зменшити швидкість обертів барабану до 300–400 об./хв., опустити підбарабанник, за можливості замінити сталеві била на дерев’яні. Відразу після обмолоту задля уникнення самозігрівання вороху і насіння його очищають і сушать до вологості 12%.