Збудники – недосконалі гриби з роду Fusarium, але найчастіше – Fusarium culmorum Sacc., F. graminearum Shwabe, F. gibbosum Appel et Woll, F. oxysporum Schlecht, F. solani Appel et Woll та ін.Поширена повсюди. Уражує пшеницю, жито, ячмінь, дикі злаки. Особливо інтенсивно хвороба розвивається за умов застосування високих незбалансованих норм азотних добрив. Борошниста роса уражує листки, листкові піхви, колоскові луски, остюки і рідше - стебла. Виявляється у вигляді білого павутиноподібного нальоту, що складається з міцелію, конідій та конідієносців. Пізніше наліт ущільнюється, набуває борошнистого виду, утворюючи ватоподібні подушечки, які в кінці вегетації стають жовто-сірими і на них утворюються дрібні чорні клейстотеції. Патоген утворює конідіальну і сумчасту стадії. Зараження відбувається конідіями та сумкоспорами при температурі від 3 до 31°С (оптимум 15-20°С) та відносній вологості повітря 60-100%. Зимує збудник у вигляді міцелію - на озимих та клейстотеціями - на рослинних рештках. Шкідливість хвороби виявляється у зменшенні асиміляційної поверхні, руйнуванні хлорофілу. Інтенсивний розвиток хвороби може бути причиною зменшення кількості і маси зерен та недобору врожаю до 15%, а в роки епіфітотій - 30% і більше. Розвитку хвороби сприяють ранні строки сівби озимих, підвищені незбалансовані норми азотних добрив. Високу ефективність забезпечує обробка посівів фунгіцидами.

Ознаки хвороби:

На ранніх фазах розвитку рослин кореневі гнилі проявляються на проростках у вигляді бурих чи темно-бурих продовгуватих некротичних плям чи штрихів. У подальшому на вегетуючих рослинах симптоми хвороби спостерігаються переважно в зоні вузла кущіння і на нижній частині стебла. Спочатку на них розвиваються крапчасті чи штрихуваті некрози, які розростаються і переходять в значні за розміром зони побурілої відмерлої тканини, потім стебла відмирають. Уразі сильного прояву хвороби на полі озимини спостерігається масова плюсклоколосість і плюсклозерність, а також часткова пустоколосиця. Сильно уражені рослини передчасно відмирають і до моменту збирання врожаю їх стебла і колосся покриваються темним нальотом сапрофітних грибів.

Розвиток:

В широкому діапазоні температур (від +3°С до 30 °С) і вологості.

Пошкоджують:

Фузаріозні кореневі гнилі зріджують посіви, погіршують зимівлю озимих, знижують натуру зерна, масу 1000 зерен, зумовлюють пустоколосість, вилягання. Погіршується якість зерна.

Поширення:

Повсюди

Заходи захисту:

Своєчасне прибирання. При роздільному способі можна допускати тривалого перебування скошеного хліба у валках, особливо при дощовій погоді. Чергування культур у сівозміні. При повторних посівах зернових колосових культур в грунті накопичується основна інфекція, що вражає рослини кореневою гниллю та фузаріозом колоса. Завчасне і якісне протруювання насіння. Обробка уражених посівів фунгіцидами в фазу наливу-молочної стиглості зерна.

Гниль фузаріозна коренева зернових

Перелік стійких сортів

Рекомендовані препарати