Сажка стеблова проса

Інформація
Опис та ознаки
Заходи захисту
Препарати

Назва російською мовою:

Головня стеблевая проса.

Назва латиною:

Caulis obductos ex milio.

Назва англійською мовою:

Stem smut of millet.

Уражують рослини:

Просо посівне

закритого і відкритого грунту

Збудники хвороб:

Ustilago rabenhorstiana Kuehn..

Основна хвороба:

Сажка стеблова.

Хвороба зареєстрована у Криму. Характерним для неї є утворення на стеблах, листках і піхвах рослин довгастих, трохи випуклих смуг. Спочатку вони світлі, з часом темнішають і набувають свинцевого забарвлення. Смуги бувають довжиною від кількох міліметрів до кількох сантиметрів. Коли підсихає епідерміс рослин, вони тріскаються, й оголюється темна маса спор. Уражені рослини відстають у рості, а замість колосків у них утворюється скручена маса хворої тканини.

Ознаки хвороби:

Збудник хвороби — гриб Urocystis tritici Koern. Він утворює теліоспори у вигляді спорокупок, що складаються з 1-5 або 2-3 центральних плодючих спор, навколо яких — 5-20 неплідних. Перші кулясті або еліптичні, коричнево-бурі, їх розмір — 9-20 х 8-16 мкм, другі мають таку ж форму, але світло-жовті і розмір їх 5-16 х 4-8 (частіше 5-11) мкм.
Теліоспори проростають після місячного періоду спокою. Вони утворюють одноклітинні базидії, на верхівках яких формується вінок з 2-6 циліндричних, не відокремлених базидіоспор. Останні, залишаючись на базидії, проростають, і інфекційні гіфи уражують зародок пшениці, що проростає. Ураження можливе до появи листка. За достатньої вологості ураження пшениці збудником стеблової сажки відбувається при температурі грунту 5,9-15,4°С. У природних умовах життєздатність теліоспор у грунті зберігається не більше року. Головним джерелом інфекції є засмічене спорами насіння.
Шкідливість стеблової сажки полягає в тому, що стримується ріст рослин, листків утворюється менше і вони меншого розміру. Вважають, що процент ураження рослин майже дорівнює проценту недобору урожаю зерна.

Заходи захисту:

Найкращий метод боротьби з хворобами - це впровадження стійких до ураження сортів. У сприятливих для розвитку хвороб умовах ці сорти не знижують урожайність. Хімічну обробку посівів не проводять або застосовують у невеликих розмірах. Особливо ціняться сорти, які мають комплексну стійкість проти основних хвороб.
Зменшують захворювання агротехнічні заходи. Це правильне чергування культуру сівозміні, розміщення пшениці після кращих попередників. Своєчасним основним обробітком ґрунту можна значно зменшити нагромадження інфекції на полях.
Система удобрення повинна передбачати внесення органічних і мінеральних добрив. Органічні добрива добре впливають на розвиток мікрофлори, яка є антагоністом патогенів. Ефективність мінеральних добрив залежить від їх співвідношення. Фосфорні і калійні добрива підвищують стійкість рослин до хвороб. Надмірне, непропорційне внесення азотних добрив призводить до розпушення тканин рослин, що сприяє розвитку хвороб.
Найбільш стійка до ураження хворобами пшениця оптимальних строків сівби. На надто ранніх посівах восени нагромаджується значно більше інфекції бурої і жовтої іржі, борошнистої роси, кореневих гнилей, септоріозу, бактеріальних і вірусних хвороб. Пізні посіви сильніше уражаються сажкою. Глибоко посіяне насіння (6-8 см) довше сходить, а його проростки зазнають ураження збудниками пліснявіння, гнилі кореневої, сажки твердої.